СТАРЫЙ ДОМ, СТАРЫЙ САД И СТАРЫЕ ХОЗЯЕВА...
ТАКИЕ ДОМИКИ МОЖНО БЫЛО УВИДЕТЬ ЕЩЁ В 1970-х годах.
ТОЧНО ТАКЖЕ, КАК И ИХ ХОЗЯЕВ... БЫВШИЕ РАБОЧИЕ ФАБРИКИ.
ХОЗЯЕВА - ЭТО ОБЫЧНЫЕ ТРУЖЕНИКИ, ВЫХОДЦЫ ИЗ СЁЛА,
ЧТО СОВСЕМ БЛИЗКО ОТ ГОРОДА. ОТРАБОТАЛИ СВОЁ
И МЕДЛЕННО УМИРАЮТ, ПОЧТИ ВСЕМИ ЗАБЫТЫЕ...
-------------------------
В.А. С Т У Д И Н С К И Й
АКЦИОНЕРНЫЕ ТОВАРИЩЕСТВА
ЦЕЛЛЮЛОЗНО-БУМАЖНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ НА УКРАИНЕ
Реформування політичного життя у Російській імперії в 60-х рр. ХІХ ст.
мало позитивні наслідки також і для економічного розвитку країни. Вивіль-
нення великої маси селян-кріпаків, з одного боку, й капіталізація виробниц-
тва, з іншого, – сприяли швидким темпам розвитку промисловості у цілому.
За статистичними даними, в 1861 – 1862 рр. на території імперії налічува-
лося 111 мануфактур з ручним відливом паперу та 52 фабрики, де працювали
72 папероробні машини1. Однак згодом мануфактуру повністю витіснила
фабрика. Досить бурхливо розвивалося паперове виробництво протягом дос-
ліджуваного періоду у Волинській, Київській і Подільській губерніях. Одним
із стимулюючих факторів для розвитку останнього в даних регіонах відіграло
залучення акціонерного капіталу.
Останній представляє собою кошти акціонерного товариства, створені
шляхом об’єднання багатьох індивідуальних капіталів, розширення масшта-
бів підприємств завдяки капіталізації частини прибутку, а також залучення
частини грошей вкладників через механізм продажу акцій та облігацій. Фак-
тичним власником акціонерного капіталу є вузьке коло осіб або фінансових
інститутів, які зосередили в себе контрольний пакет акцій. Цей капітал має дві
складових: з точки зору матеріально-речового змісту складається із засобів
виробництва (устаткування, будівель, сировини, під’їзних шляхів тощо); а з
точки зору вартісних оцінок – з акцій, облігацій, грошової готівки.
Основною формою організації підприємств, капітал яких формується
шляхом продажу акцій та інших цінних паперів, є акціонерне товариство.
Власники акцій стають пайовиками останнього, а покупці облігацій – його
кредиторами.
В другій половині ХІХ ст. на території України створюються два великі
акціонерні товариства у папероробній галузі – Малинська письмово-паперо-
ва фабрика й Дитятківське товариство.
Засновниками папероробного виробництва у Малині 1871 р. стали авс-
трійський підданий, радомишльський купець 2-ї гільдії Алоїз Себер, відстав-
ний штабс-капітан Генріх Доппельмайєр, землевласники Микола та Василь
Ляшкевичі, київський купець 1-ї гільдії Василь Гладін. Початкова назва Ма-
линської фабрики була “Себер і Ко “, її основний капітал становив 250 тис.
руб. Для організації роботи підприємства й технічного керівництва ним глава
фірми запросив кількох іноземних спеціалістів, а також завіз з Австрії доста-
вив першу папероробну машину – самочерпалку. Було встановлено також па-
рові машини потужністю 85 к.с. та два ганчІрковарильних котли2.
Малин привернув увагу підприємливих людей насамперед тим, що тут
росла велика кількість осоки – багаторічної дернистої рослини з довгими ко-
реневищами і висотою стебла 30-150 см, що була більш дешевою сировиною
для виробництва паперу, ніж ганчір'я. Вартість одного пуда готової осоки в
1870-х рр. становила 12 коп., що майже у вісім разів дешевше від ринкової ці-
ни пуда ганчір'я. По-друге, енергетичні затрати на її обробіток були в чотири
рази меншими ніж на останнє. Й, по-третє, якість паперу, що вироблявся на
такій основі, відповідав найвищим вимогам світового ринку.
Результати, які були досягнуті фірмою “Себер і Ко”, виглядали досить об-
надійливими та перспективними. Тут з1870-х рр. становила 12 коп., що майже у вісім разів дешевше від ринкової ці-
ни пуда ганчір'я. По-друге, енергетичні затрати на її обробіток були в чотири
рази меншими ніж на останнє. Й, по-третє, якість паперу, що вироблявся на
такій основі, відповідав найвищим вимогам світового ринку.
Результати, які були досягнуті фірмою “Себер і Ко”, виглядали досить об-
надійливими та перспективними. Тут з одного пуда осоки добували 20 фунтів
волокнистої речовини, настільки якісної, що для виробництва звичайного об-
горткового паперу до маси останньої зовсім не додавали ганчір'я. Для вироб-
ництва інших його сортів до неї додавали 10-20% ганчір'я. Саме це й спонука-
ло власників підприємства в 1872 р. представити осокову масу на всесвітній
виставці у Відні. Малинську продукцію на ній було відзначено медалями та
грошовою премією. У плани власників входило експортування цієї маси в пре-
сованому вигляді за межі Російської імперії3.
Проте ринок диктував, що краще поставляти для реалізації вже готову
продукцію, а не напівфабрикат. У 1872-1873 рр. на малинському паперороб-
ному виробництві для виготовлення 900 тонн цукрового синього паперу було
використано 651 т ганчір'я й 951 т осоки. А у 1874-1875 господарському році
для виробництва 984 т кращих сортів паперу використовувалося 80 відсотків
біленої осокової маси. Збір останньої в той період для підприємства досяг ди-
вовижних розмірів – 1,4 – 1,5 тис. т4.
Розширення виробництва вимагало зміни структури інвестованих капіта-
лів. Саме тому 31 березня 1873 р. засновники компанії “Себер і Ко “ звернули-
ся до міністра фінансів Російської імперії про затвердження Статуту Товарис-
тва Малинської письмово-паперової фабрики”. Цей документ було затвер-
джено 27 червня 1873 р., коли офіс товариства знаходився у Києві. Проте че-
рез десять років вийшов ще один указ, яким дозволялося перенести правління
акціонерного товариства до Малина. В той час тут працювали 125 робітників
та вироблялося продукції на суму 77 222 руб. сріблом5.
Акціонерне товариство “Малинська письмово-паперова фабрика” завдя-
ки розумній і виваженій фінансовій, організаційній та технічній політиці сво-
го керівництва поступово нарощувало темпи виробництва й розширювало
свою частку на паперовому європейському ринку.
У період з 1881 по 1885 роки в середньому вироблялося 14-15 тис. пудів па-
перу на рік. Але згодом значно зросли не лише валові показники, а і розши-
рився асортимент продукції. Так, у 1895 р. підприємством було випущено: ци-
гаркового паперу – 14 272 пуди, мундштучного – 298, газетного – 124, альбом-
ного – 15, обгорткового – 5 975, сигаретного – 312 пудів6. У 1897-1898 рр. ви-
роблялося 45,1 – 48,2 тис. Пудів паперу7. А в 1911 р. вже виготовлялося 87 315
пудів паперу на суму 565 239,78 руб.8 Таким чином, обсяги виробництва в
грошовому виразі зросли з 1885 по 1911 роки у 6,7 рази.
В зв’язку із зростанням виробництва збільшувалася й кількість працюю-
чих. Як видно з таблиці, вона зросла у період з 1883 по 1916 рр. в 3,8 рази.
;;;;;;;; ;;;;;;;;; ;;;;;;;;;;; ;;;;;;;;;; ;;;;;;;;; ;;;;;;; (чол.)
1883 1885 1899 1914 1915 1916
125 150 291 437 443 477
У 1883 р. на одного працюючого вироблялося продукції на суму 617,7 руб.,
а в 1914 р. – 1314,5, тобто продуктивність праці зросла у 2,1 рази.
Власники підприємства надавали великої уваги розвиткові енергетичної
бази Малинської паперової фабрики, оскільки саме від потужності двигунів
залежала продуктивність і ефективність усього виробництва. Якщо в 1895 р.
тут працювали три парові машини загальною потужністю 96 к.с.9 , то у 1913
р. вже 7 машин загальною потужністю 1100 к.с.10
Фінансові показники акціонерного товариства “Малинська письмово-па-
перова фабрика” мали стійку тенденцію зростання. Зокрема основний капітал
товариства в 1906 р. становив 600 тис. руб., у 1912 р. – 1 млн., у 1916 р. – 2 млн.,
а в 1917 р. цей показник дорівнював 3 млн. 200 тис. руб.11 Ще більш яскравим
прикладом у цьому аспекті можуть бути дані, які показують обсяг виплати ди-
відендів власникам акцій товариства. Так, у 1911 р. було виплачено 72 тис.
руб., що становило 12% річних загальних виплат на дивіденди12. В 1912 р.
виплачувалося 15% річних, що становило 90 тис. 13, у 1913 р. – 12% 120 тис.14,
у 1914 р. – 10% річних, 100 тис. 15, у 1915 р. – 9% , 90 тис. 16, у 1916 р. – 30%,
300 тис. руб.17
В останньому році в АТ “Малинська паперова фабрика” було п’ять пайо-
виків: Горенштейн, який мав 240 паїв (36,6%), П.Тахтенберг – 152 паї (23,2%),
Н.Тахтенберг – 141 пай (21,5%), Добролюбов – 32 паї (4,9%) та Чорнобиль-
ський – 91 пай (13,8%).18
Таким чином, у період 1871-1916 рр. підприємництво в Малині пройшло
шлях становлення й зміцнення, завоювавши солідні позиції на ринку.
1872 р. засновано Дитятківську письмово-паперову фабрику, що входила
до Акціонерної спілки однойменного товариства. У 1885 р. на цьому підпри-
ємстві працювало 6 парових машин, 5 парових котлів, 2 папероробні машини,
3 варильні ганчіркові котли. На виробництві було задіяно 216 чол., з них 56
жінок і 28 дітей. Асортимент продукції був досить широким. Зокрема, в 1885
р. вироблено 45,6 тис. пудів писального паперу на суму 180 тис. Руб., обгор-
ткового паперу та картону 70 тис. пудів на суму 210 тис. руб.19
Проте у червні 1887 р. на фабриці сталася велика пожежа. В зв’язку з цим
у донесенні київському губернатору, зокрема, зазначалося: “ Втрати, завдані
власне Товариству,.. становлять на суму 1 001 500 рублів, управляючому фаб-
рикою на 2 000 рублів і робітникам – на 1 948 рублів.”20 Практично ніщо не
свідчило про те, що підприємство відродиться. Але керівництво Дитятківсько-
го акціонерного товариства прийняло рішення про відбудову підприємства.
Й уже на межі ХІХ – ХХ ст. підприємство зайняло провідні позиції у ви-
робництві паперу. Тут у 1899 р. працювали 777 чол. При фабриці було створе-
не селище з житловими будинками для робітників. У ньому діяла школа, а зго-
дом відкрилося і ремісниче училище21.
В той період Дитятківське акціонерне товариство на трьох своїх фабриках
виробляло близько 500 тис. пудів поштового, міністерського, писального,
книжкового, газетного, друкарського, мундштучного, кольорового, обгор-
ткового, цукрового й інших видів паперу і картону. Складські приміщення то-
вариства знаходилися в різних містах Російської імперії – Києві, Одесі, Севас-
тополі, Кишиневі, Москві, Харкові, Баку та ін. Правління його розміщува-
лось у Києві22.
19 вересня 1903 р. головне підприємство товариства – Дитятківська пись-
мово-паперова фабрика ще раз зазнало великих руйнувань внаслідок пожежі,
загальні збитки від якої становили понад 1 млн. руб. Керівництво останнього
приймає рішення про закриття фабрики. Близько 500 робітників було звільне-
но. Згодом вони отримали грошову допомогу в розмірі місячного заробітку23.
Проте діяльність самого акціонерного товариства не припинилася. До нього
ввійшли ряд підприємств, у тому числі й Понінківська фабрика, на якій у 1908 р.
працювали 638 робітників і вироблялося продукції на суму 1 153 379 руб. Загаль-
на потужність двигунів на ній становила 950 к.с.24
Доходи товариства були досить пристойними. Так, у 1911/1912 рр. його
прибуток становив 258 669 руб. 12 коп. На зборах пайовиків 5 березня 1913 р.
було прийнято рішення про розподіл даної суми наступним чином:
Відрахувати:
на погашення облігацій – 37 000 руб.
в капітали:
- страхування транспорту 1 108 руб. 15 коп.
- допоміжний 1 108 руб. 15 коп.
- амортизаційний 134 728 руб. 52 коп.
Із залишку асигнувати:
- на виплату процентного збору з прибутку 7 760 руб. 82 коп.
- дивіденди пайовикам ( 4% ) 72 000 руб.
- винагорода директору 4 000 руб.
- приєднати до оборотного капіталу 963 руб. 48 коп.25
Наступного року прибуток Дитятківського товариства становив
243 858 руб., з якого 7% спрямовувалося на виплату дивідендів26.
Найбільшим підприємством з паперового виробництва на західноукраїн-
ських землях було акціонерне товариство “ Черлянська фабрика паперу “, зас-
новане 1866 р. Проте статут останнього затверджено лише у 1869 році. Разом
з тим уже в 1867 р. тут споруджено ряд виробничих приміщень, а також вста-
новлено другу папероробну машину і філігранний каландр27.
В 1868 р. прибуток даного товариства становив 6 266 флоринів 57 крейце-
рів, що становило 1,25% від акціонерного капіталу. На двох папероробних ма-
шинах було виготовлено 1 265,4 т паперу на суму 24 818,45 флорина, а реалі-
зовано 898,9 його на суму 14880,52 флорина, що становило 71% усього випус-
ку продукції. Для виробництва паперу того ж року було використано сортно-
го ганчір'я 19 128,88 ц та очерету 7 260 ц.
Постійними споживачами продукції Черлянського товариства були Вин-
никівська й деякі інші тютюнові фабрики, склад компанії Раса, управління
Північної залізниці, цукровий завод у Товмачі, львівські газети. Черлянський
друкарський папір певний час експортувався також до Англії. Асортимент
продукції підприємництва становили обгортковий, конвертний, канцеляр-
ський, друкарський, афішний, брошурний папір, бібула звичайна, клейова,
кольорова та скіпс.
З початком Першої світової війни Черлянська фабрика припинила свою
діяльність. Проте через склад у Львові продукція акціонерного товариства ре-
алізовувалася ще протягом 1915-1918 рр.28
Акціонерні папероробні підприємства, що діяли на території України, бу-
ли фактичними законодавцями моди в даній галузі. Тому цілком зрозумілим
є те, чому у період 1915-1917 рр. здійснювалися спроби створити подібні това-
риства на основі орендованих папероробних виробництв. Зокрема, така спро-
ба відбулася на Рогачівській письмово-паперовій фабриці.
В статуті однойменного АТ передбачалося, що основний капітал товарис-
тва визначається у 50 000 руб., поділених на 2000 акцій по 250 руб. кожна. На
посаду директора і кандидата обираються особи, які мають у своїй власності
не менше 20 акцій. Кожні з цих акцій дають право на голос, але один акціонер
не може мати по своїх акціях більше того числа, на які дає право володіння од-
нією десятою частиною основного капіталу; акціонери, що не мають 20 акцій,
можуть об’єднувати за загальною довіреністю свої акції для отримання права
на один та більше голосів, але до вказаної межі; правління товариства склада-
ється з трьох директорів, які обираються загальними зборами акціонерів; рі-
шення, прийняте останніми зборами, є обов’язковими для всіх29.
Таким чином, акціонерні товариства в папероробній галузі у другій поло-
вині ХІХ – на початку ХХ ст. відіграли значну роль в економічному розвитку
економічного розвитку України. Це пов’язане з удосконаленням технологіч-
них та технічних процесів виробництва в галузі, розвитком тут організаційних
структур, а також соціальної сфери. Мається на увазі створення освітніх та ме-
дичних закладів при підприємствах, будівництво житла для робітників й орга-
нізація системи соціальних виплат у разі припинення діяльності конкретного
виробництва. На превеликий жаль, сьогодні ще залишається значна кількість
не вивчених питань щодо діяльності папероробних акціонерних підприємств,
оскільки архівні та статистичні дані досліджуваного періоду не виокремлю-
ють діяльність такого типу виробничо-промислових об'єднань у загальному
господарському розвитку. Проте, застосовуючи економічні й історичні мето-
ди досліджень, у перспективі можна буде визначити питому вагу виробництва
паперової продукції акціонерними товариствами, а також з’ясувати динаміку
залучення робочої сили до підприємств цієї галузі промисловості України дру-
гої половини ХІХ – початку ХХ ст.
1 Участкина З.В. Русская техника в производстве бумаги. – М.-Л., 1954. С.17.
2 Студінський В. Малинська паперова фабрика. Історико-економічний нарис.
Житомир, 1996. С.10.
3 Технический сборник. – 1873. № 1. т.ХVII. – С.265-267.
4 Идов П. Малинская бумажная. – К., 1971. – С.11.
5 Sіownik Geograficzny Krolewstwa Polskiego i innych Krajow sіowianskich. - Warszawa, 1885. –T. VI. – S.14.
6 Толмачев И.Н. Юго-Западный край. Статистическое обозрение. – К., 1897. С.377.
7 Неманихін В.М. З історії фабрики // Паперовик. – 1962.- 4 липня.
8 Писчебумажное дело. – 1912. № 4. С.204-205.
9 Толмачев И.Н. Юго-Западный край. – С.377.
10 Весь Юго-Западный край. – К., 1914. С.570.
11 Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях ( ХVІ – початок ХХ ст.) – К., 1974.
С.50.
12 Писчебумажное дело. – 1912. – № 1. – С.40-41.
13 Писчебумажное дело. – 1913. № 1. – С.22-23.
14 Писчебумажное дело. – 1914. № 1. – С.17-19.
15 Писчебумажное дело. – 1915. № 1. – С.14-26.
16 Писчебумажное дело. – 1916. № 1. С. 30-32.
17 Писчебумажное дело. – 1917. № 1. – С.11-12.
18 Мацюк О.Я. Папір та філіграні на українських землях… – С.50.
19 Там само С.34.
20 ЦДІА України, м.Київ. – Ф.442, оп.540, спр.2, арк. 87.
21 Там само. – Ф. 575, оп.1. спр.73, С. 82.
22 Вся Россия. Русская книга промышленности, торговли, сельского хозяйства и
администрации. – СПб., 1899. – Т.2. – С. 238.
23 ЦДІА України, м.Київ. – Ф.574, оп.1, спр.566, арк.31.
24 Писчебумажное дело. – 1912. № 7. С.365.
25 Писчебумажное дело. – 1913. № 3. С.128.
26 Писчебумажное дело. – 1914. № 5. – С.151-152.
27 ЦДІА України у м. Львові. Ф.146, оп. 170, спр.185, арк. 153-155.
28 Там само. – Ф.145, оп. 1, спр.487, арк. 18-19.
29 Державний архів Житомирської області. – Ф.329, оп. 1, спр. 56, арк. 9-20.
( ВЗЯТО ИЗ ИНТЕРНЕТА )