"Сміються всі. Лиш небо плаче
з маленьким світом на руках."
Ірина Пиріг.
*
Вітер, вітер... Шурхіт_шепіт_шелестіння. Заподіяна розлука. Луки, стежка, миготіння світла крізь густий туман вечірній...
Тин заплетений у ліску, огудиння, паничі. Хто тут скаже де видіння де лиш тіні зпоночі? У химерному плетінні дві реальності сплелись: хтось сміється мов дзвіночок, хтось до неба руки хресне...
*
Ми одні до оковиду не зустріти тут нікого. Королі та їхні блазні в лазні Батька миють душі. Дужі либонь лише звиду. Ми одні у всенькім світі. Ми одні до оковиду...
*
"Сміються всі. Лиш небо плаче з маленьким світом на руках." Кохай її, кохай, Юначе! Вона такa тонка, прозора. Неначе зіткана з ефіру. Але вона жива! Жагою повниться kохання. По вінця сповнена тобою оцьому світу навпаки...
........................
©2004-2011 Ingvar Olaffson