ЯК ВИХОВУВАТИ ПРЕНАТАЛЬНО ?
ЗВУКИ ТА МУЗИКА В ПРЕНАТАЛЬНОМУ ВИХОВАННІ
Дослідження Марі-Луїзи Аучер призвели до висновків про надзвичайно важливу роль звуків та музики в пренатальному вихованні. Працюючи в так званому "співочому" пологовому будинку Мішеля Одена, вона проводила заняття з хорового співу, які відвідували майбутні батьки та матері. Аучер справедливо вважає, що "хоровий спів" покращує фізичний стан і зміцнює нервову систему матері, яка народжує здорових, та спокійних малят, здатних швидко та легко адаптуватися до найрізноманітніших умов та життєвих ситуацій.
Татусь, який регулярно розмовляє з плодом під час вагітності дружини, має знати, що майже відразу ж після народження дитина вона впізнає його голос. Часто спостережливі батьки відзначають, що діти розпізнають музику або пісні, почуті в пренатальному періоді. Причому вони діють на малюків як прекрасний заспокійливий засіб і можуть бути успішно використані для зняття сильної емоційної напруги. Особливим впливом на психіку плода та майбутньої дитини відзначаються твори Моцарта, як струнні концерти так і симфонічні та оперні твори. Взагалі то про ефект Моцарта слід говорити в окремій статті. Наскільки ця тема цікава та корисна.
Логічне мислення та здібності до вивчення мов формується з шістнадцятого тижня вагітності і триває до трьох років. Це, так званий, сенситивний період розвитку дитини щодо її лінгвістичних здібностей. Що більше слів на різними мовами буде почуто плодом і дитиною в цей період, то легше малюк зможе надалі засвоювати граматику та лексику іноземних мов. Якщо мама та тато, які володіють кількома мовами будуть розмовляти цими мовами з дитиною (кожен окремо взятою), то ймовірність того, що дитина стане білінгвом наближається до 90 відсотків.
ЕМОЦІЙНИЙ ОБМІН
Психологи та психіатри виявили наявність ще одного істотного чинника виховання - якості емоційного зв'язку, що існує між мамою та дитиною. Любов, з якою вона виношує дитину, думки, пов'язані з її появою, багатство емоційного забарвлення спілкування, яке мати ділить з плодом закарбовується в ньому на рівні клітинної пам’ять, формуючи основні риси особистості, що зберігаються впродовж всього подальшому життя. Дитина ще у пренатальному стані вчиться визначати реакцію мами на позитивні і негативні стресові чинники і часто наслідує її поведінку в постнатальному житті. Нейрофізіологи стверджують, що якщо різке почастішання пульсу (до 130-140 ударів в хвилину) в якійсь конфліктній ситуації носить нетривалий характер, тобто жінка швидко справляється зі своїми емоціями, то дитина після народження, швидше за все, буде емоційно стійкою.
В період емоційної розрядки краще всього покласти руку на живіт, погладити, поговорити з дитиною. Адже вона вже здатна сприймати всі відчуття матері, тому, чим багатша гамма почуттів мами, тим краще розвиваються душа дитини. У випадках, коли ми переживаємо почуття радості і щастя, наш мозок виробляє "гормони радості" (ендорфіни). Поширюючись через пуповину у кровотік дитини, вони надають відчуття спокою та радості плодові. Якщо ви хочете, щоб Ваша дитина була щасливою не шкодуйте на неї ендорфінів.
Емоції і простір, що оточує людину, характеризуються дуже тісним взаємозв'язком. Нещастя, душевний біль викликають відчуття стиснення серця, браку повітря. Такі негативні емоції як страх, ревнощі, злість, приводять до появи відчуття тяжкості, поганого самопочуття, закріпачення м’язів. Радість же примушує наше серце "співати". Дуже корисно культивувати в собі подібний стан щастя і внутрішньої свободи, передаючи його дитині, яка зафіксує в своїх клітинах відчуття радості. Музика, поезія, спів, мистецтво, природа допомагають досягти такого внутрішнього стану і виховують в дитині відчуття прекрасного. Тут важливу роль грає тато. Відношення до дружини, її вагітності і очікуваної дитини - найважливіші чинники, що формують у дитини відчуття щастя і сили, яке передається йому через упевнену в собі і спокійну матір.
Багато жінок відзначають, що під час вагітності у них з'являється рефлекс захисту своєї дитини як істоти, вже народженої. Тому вони свідомо пригнічують в собі всі небажані емоції. Ці майбутні матері розмовляли з дитиною, пояснювали йому що відбувається, заспокоювали його в необхідних випадках. В цей час дитина " записував" на клітинному рівні інформацію про те, що в житті є зльоти і падіння, які потрібно і можна завжди подолати. Таким чином, закладається основа сильної, витривалої людини.
ХАРЧУВАННЯ ТА ВИХОВАННЯ
Розглянемо ідею свідомого відношення до мами до харчування. Ми всі знаємо про важливість вибору здорової, корисної їжі і збалансованого раціону. Проте, якщо ми лише механічно споживаємо їжу, то це призводить до споживання лише хімічних елементів, які всмоктуються через шлунок у травну систему. Слід пам’ятати, що а літній час фрукти, овочі і злаки накопичують значну кількість сонячної енергії, яку ми засвоюємо при ретельному та повільному пережовуванні. Слід також мати на увазі, що найліпшими продуктами для мами та дитини є ті, які вирощені на землі, на якій вони живуть та збираються жити після народження малюка. Про це свідчать всі фахівці з дієтичного харчування. Якщо майбутня мати відчуває в процесі їжі радість, відчуття подяки до природи за її безцінні дари, то вона передає тим самим дитині, культуру харчування, традиції свого народу. Крім того, вона виховує в ній позитивне відношення до їжі.
МЕНТАЛЬНИЙ ПЛАН ПРЕНАТАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
Жінки володіють добре розвиненою уявою. Вони можуть успішно використовувати цю якість для формування психіки майбутньої дитини. Якщо уява направлена на розвиток таких чеснот, як любов, доброта, милосердя, то воно здатне творити дива. При цьому не слід зосереджуватися на статі майбутньої дитини.
Усвідомлений вплив на сили підсвідомості слід строго контролювати. Необхідно проявляти велику обережність, щоб уникнути нав'язування якихось прихованих бажань. Діти не повинні бути засобом своєрідної компенсації невдач батьків або реалізацію їх амбіцій. Діти – наші гості та друзі. Вони - вільні істоти, що мають невід’ємне право на власне життя. Головне завдання полягає в тому, щоб закласти в них основу високих якостей загального характеру, які діти зможуть розвинути в подальшому.
Не дивлячись на зайнятість, матері та батьки повинні знаходити час (краще в якусь конкретну годину) для "побачення" зі своєю майбутньою дитиною, розмовляючи з нею в цей час. Саме в такі моменти вони можуть розповісти малюкові з яким нетерпінням вони чекають його появи. Життя віддячить батькам за їх свідомі зусилля. Форма такої подяки може бути самою різною. У вагітної жінки може істотно зменшиться відчуття втоми, неспокою та страху. Вони може зникнути повністю, замінившись відчуттям упевненості, радості та гордощів за своє материнство.
22.01.2009