И ЕЩЁ ОДИН СЮЖЕТ О МАЛИНЕ...
Про Малин
Малин розташований на річці Ірша, недалеко від автотраси Київ — Ковель — Варшава. Через місто проходить важлива залізнична магістраль — Південно-Західна залізниця.
Населення міста налічує близько 27 тисяч жителів, за національністю головним чином — українці, росіяни, поляки, євреї, білоруси.
Нині місто відоме єдиною в країні фабрикою банкнотного паперу, паперовою фабрикою, яка є одним з найбільших підприємств подібного профілю в Європі.
У місті функціонують дві поліклініки, лікарня, станція швидкої допомоги, навчально-виховний комплекс «Школа-ліцей №1 імені Ніни Сосніної», п'ять загальноосвітніх шкіл, 9 дитячих дошкільних закладів.
Понад 1200 студентів навчається в Малинському лісотехнічному коледжі і понад 500 учнів — у Малинському ПТУ №36.
У місті працюють станція юних техніків, центр дитячої творчості, дитяча спортивна школа, дитяча школа мистецтв, функціонують 3 бібліотеки.
З Києвом і Житомиром місто з'єднане залізничним і автомобільним сполученням. У столицю з інтервалом у 1 годину з центральної площі Малина курсують сучасні комфортабельні мікроавтобуси (близько години їзди). Дорога електропоїздом із залізничної станції Малин до Києва займає близько двох годин. В обласний центр можна заїхати за 2 години автобусом.
Телефонний код міста: 8 (0 4133) Поштовий індекс: 11603.
Герб Малина
Герб Малина
Основний фон герба має зелений колір і символізує наш рідний край — Полісся. По центру тла вертикально йдуть дві смуги кольорів прапора України.
У верхній частині розміщено назву міста, у центрі — сувій паперу, котрий символізує давнє походження міста та основну галузь міської промисловост — випуск паперу і виробів з нього. На тлі сувою — білий голуб, символ миру та древлянської історії. У нижній частині герба — рік заснування міста.
Прапор Малина
Прапор Малина
Прапор міста являє собою прямокутник з відношенням ширини до довжини 1:2. На зеленому тлі вертикально зображені кольори українського державного прапора.
У лівому верхньому куті прапора розміщено герб міста.
Гімн Малина
Сл. Є. Грищенка, муз. Р.Олексієнка
Крізь роки і віки шлях проліг нелегкий
Для древлянського гордого міста.
Та світили зірки, бігли води ріки,
Щоб майбутнє наповнити змістом.
Приспів:
Там, де річка Ірша, там, де сосни й дуби
Землю й небо єднають у сплаві,
Рідний Малин, крилато стояти тобі
Тут на славу вкраїнській державі.
До пори дмуть вітри і вогонь злий горить, Тільки духу вони не зламали.
Не злякать, не скорить,
бо щоб жить і творить
Був покладений рідний наш Малин.
Приспів.
Молодий він завжди, як у травні сади,
Як співуча моя Україна.
Нам його берегти, з ним в майбутнє іти,
Всім на гордість плекаючи зміну.
Приспів.
Дізнайтеся більше
про Малин та Малинщину:
; Малин у Вікіпедії — про наше місто у популярній енциклопедії
; Вулиці Малина — повний перелік, історія та опис вулиць нашого міста
; Топоніми Малина — географічні назви (топоніми) мікрорайонів, місцевостей, урочищ і кутків міста, значення та походження цих назв
; Історико-географічний словник Малинщини — опис та історія всіх населених пунктів району
; Малин, Malin, Milan... — про наше місто в енциклопедіях світу
; Етапи розвитку Малина — коротка хронологічна таблиця з історії нашого міста
; Детальна карта Малинського району (Увага! Розмір ;1 Mb!)
З історії нашого краю
Назву сучасного міста Малина пов'язують з іменем князя Мала. Адже в корені назви міста чітко прослідковується ім'я древлянського князя — легендарної особи часів Київської Русі. Особливо часто воно згадується у літописній розповіді про повстання древлян проти київського князя Ігоря в 945 р.
Малинъ. Ярмарка
Проте деякі вчені вважають, що назва міста походить від імені дочки Мала Древлянського — Малуші, яка була обернена в рабство княгинею Ольгою і завдяки своїй знатності отримала при київському дворі важливу посаду ключниці. В Малушу, древлянську княжну, закохався син Ольги — Святослав, а згодом у них народився син, в майбутньому князь київський Володимир.
Малин служив форпостом на східних рубежах Древлянської землі. Саме тому і був підданий нападу під час карального походу Ольги.
Дослідження дають змогу зробити висновок, що початок місту Малину поклало укріплене слов'янське городище. VІІІ-ІХ ст., яке наприкінці ІХ-поч. Х ст. набуває структури ранньоміського утворення.
Як стверджують археологічні джерела, після карального походу княгині Ольги в Древлянську землю життя на Малинському городищі припиняється. В історії є чимало прикладів, коли міста після такого роду подій назавжди гинули. Малин же зумів відродитись заново...
У 1569 році після укладення Люблінської унії Малин відійшов до складу Речі Посполитої. Після другого поділу Польщі в 1793 році Малинські землі відійшли до складу Росії.
У 1797 році Малин — містечко Радомишльського повіту Київської губернії. В 1855 році Малин переходить у власність княгині Софії Олександрівни Щербакової.
Центр Малина сьогодні
У 1866 р. Малин став волосним центром. Національний склад населення містечка в цей час відзначався строкатістю. Тут поряд з українцями жили поляки, євреї, німці, чехи.
В 1902 році поблизу Малина була прокладена залізниця Київ — Ковель. Відкриття залізниці сприяло подальшому промисловому розвитку містечка.
Славною сторінкою історії Малина було перебування на нашій землі видатного вченого-енциклопедиста і мандрівника, дослідника аборигенів Нової Гвінеї — М. М. Миклухи-Маклая.
У квітні 1932 року Малинська сільрада була перетворена на міську. У вересні 1937 року при утворенні Житомирської області Малинський район було включено до її складу. 1938 року за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР Малин віднесено до категорії міст районного підпорядкування.
Віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року поставив на карту існування України та її народу.
Вже на початку липня 1941 року фронт наблизився до Малина і на підступах до міста розгорнулись тяжкі оборонні бої. 15 липня почались бої за Малин.
Восени 1941 року у Малині створена підпільна організація на чолі з П.А. Тараскіним. Після загибелі Тараскіна організацію очолила Ніна Сосніна. 630 днів діяла Малинська підпільна організація. Ряд учасників підпілля були удостоєні високих урядових нагород. А.Тараскіну та Н. Сосніній посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 12 листопада 1943 року Малин звільнений від німецьких загарбників.
Складні етапи життя пройшли малинчани в повоєнні роки та роки утвердження державності.
Постановою Верховної ради України від 18 листопада 2003 року місто Малин Малинського району Житомирської області віднесено до міст обласного підпорядкування.
На знімках: центральна площа Малина на початку ХХ століття і сьогодні.
Малинщина: географічний нарис
Малинський район розташований у східній частині Житомирської області. На півночі він межує з Народицьким районом, на північному заході та заході — з Коростенським, на південному заході — з Володарськ-Волинським, на півдні — з Радомишльським, на сході — з Іванківським і Бородянським районами Київської області. Відстань до м. Житомира — 103 км, до м. Києва — 105 км.
Площа району становить 1,5 тис. кв. км. З півночі на південь територія району простягнулася на 44 км, а із заходу на схід — на 57 км. На території району розташовані одне місто обласного підпорядкування (м. Малин), два селища (Гранітне, Чоповичі) та 103 сільських населених пункти, що підпорядковані одній міській, двом селищним та 25 сільським радам.
Гідрологічна мережа району представлена річками, підземними водами, ставками, болотами. На річках збудовані водосховища: Малинське — площею 740 га та Ворсівське — площею 112 га. Крім того, споруджені також невеликі за площею водосховища: Пиріжківське, Лумлянське, Нововороб'ївське.
Клімат району помірно-континентальний. Середня річна температура повітря становить 6-7 градусів тепла. Найнижча температура зареєстрована в межах 34 градусів морозу, найвища — 37 градусів тепла. Середньорічні суми опадів становлять 500-600 мм.
Район має різноманітні природні ресурси, сприятливі умови для відпочинку, полювання та рибальства.
Наші славні земляки
Уродженцями Малинщини є багато відомих людей. Серед них:
воєначальники — генерали С.М. Міщенко, Ф.А. Мельниченко, А.І. Канюка;
діячі науки — академік, директор інституту математики АН України А.М. Самойленко, професор, доктор медичних наук, член Міжнародної асоціації щелепно-лицевих хірургів Ю.Й. Бернацький, професори, доктори історичних наук Л.Ю. Беренштейн та М.І. Лавринович, доктор психологічних наук Л.О. Рябченко, доктор філософських наук М.В. Дученко;
діячі культури — народна артистка України Р.С. Недашківська (на знімку), заслужений діяч мистецтв УРСР С.А. Кириченко, мистецтвознавець В.С. Бойко, письменники Л.М. Письменна, К.Ф. Полонник, В.Н. Вайсблат, А.Н. Киричанський.
Мій Малин © Олександр Марченко (автор проекту), Валерій Марченко (головний редактор), 2006-2009. Всі права застережено
Використання наших матеріалів дозволяється винятково за умови посилання (для електронних видань — прямого гіперпосилання) на «Мій Малин».
Точка зору авторів вміщених на сайті «Мій Малин» публікацій та коментарів не обов’язково співпадає з точкою зору адміністрації «ММ».
Наслідки публікацій можуть не збігатися з намірами «ММ». Фото та малюнки, вміщені на сайт Проза . ру ( элен ру и Малин-1 и Малинчанин )
- О ГОРОДЕ МАЛИНЕ - ЖИТОМИРСКОЙ ОБЛАСТИ - УКРАИНА -
Малин (укр. Малин) — город областного значения в Житомирской области Украины, административный центр Малинского района. Код КОАТУУ — 1810900000.
Малин — исторический, экономический и культурный центр Житомирской области, расположенный на реке Ирша, недалеко от автотрассы Киев — Ковель — Варшава. Через город проходит важная железнодорожная магистраль — Юго-Западная железная дорога.
По одной из версий историков, название города происходит от имени древлянского князя Мала, о чем есть письменные свидетельства, датированные X—XII столетиями. В Малине стоит памятник известному путешественнику Миклухе-Маклаю. Он несколько раз приезжал в город к своей матери и брату, которые похоронены в Малине. Семья Миклух имела здесь родовое имение, но, к сожалению, дом, поврежденный во время Второй мировой войны, не уцелел. Во время Великой Отечественной войны в городе действовала комсомольская подпольная организация, которую возглавлял Павел Андреевич Тараскин, а после его гибели — Нина Ивановна Соснина. За героическую борьбу с фашистами им посмертно присвоены звания Героев Советского Союза. Школа, в которой училась Нина Соснина, носит ее имя, там действует исторический музей Героев Малинского подполья.
Население города насчитывает около 30 тысяч жителей, по национальности главным образом — украинцы, русские, поляки, евреи, белорусы, а также представители еще более 20 национальностей.
Ныне город известен единственной в стране фабрикой по производству банкнотной бумаги, а также бумажной фабрикой, которая является одним из крупнейших предприятий целлюлозно-бумажной промышленности в Европе. Также основу промышленного потенциала города составляют: Малинский опытно-экспериментальный литейно-механический завод (МОЭЗ), который свыше 40 лет специализировался на производстве нестандартизированного и специального технологического оборудования, запчастей к конвейерному оборудованию, стального и чугунного литья, поделенный затем в 1990—1991 годах на коммунальное предприятие «СЕРВИС» (ныне является банкротом), завод ЛМС (в 2005 году переименован вновь в МОЭЗ), на котором сосредоточилось в основном литейное производство и завод РЕЙЛ (имеющий в свою очередь два совместных предприятия ПЛАНЕТА-РЕЙЛ и АСТАКИ-РЕЙЛ), основным направлением деятельности которого стало производство шайб двухвитковых, ремкомплектов тележек подвижного состава, станков обработки подпятников, фрикционных плоскостей, гильотин и др.; государственное предприятие «Малинский лесхоз», основным направлением деятельности которого является экспорт древесины; Малинский камнедробильный завод, известный также как Щебзавод № 3, вошедший в группу компаний «ЮНИГРАН»; ОАО «Прожектор», специализирующееся на выпуске оборудования электросвязи; ПП «Клен» по выпуску мебели; швейная фабрика, а также свыше 200 малых предприятий.
С Киевом и Житомиром город соединен железнодорожным и автомобильным сообщениями. В столицу с интервалом в 1 час от автостанции Малина курсируют микроавтобусы (около часа езды), дорога электропоездом из железнодорожной станции Малин в Киев занимает около двух часов. В областной центр дорога занимает более 2 часов автобусом, а железной дорогой — около 3 часов.
В городе функционируют две поликлиники, больница, станция скорой помощи, учебно-воспитательный комплекс «Школа-Лицей № 1 имени Нины Сосниной», пять общеобразовательных школ, вечерняя школа, 9 детских дошкольных учреждений. Свыше 1200 студентов учится в Малинском лесотехническом техникуме и свыше 500 — в Малинском профессионально-техническом училище № 36. В городе работают станция юных техников, центр детского творчества, детская спортивная школа, школа искусств, функционируют 3 библиотеки.
В Малине находиться единственный в Украине памятник путешественнику и антропологу Николаю Миклухо-Маклаю. Он установлен на центральной улице Грушевского.
У входа в центральный парк установлен постамент Героям Малинского подполья, высотой 8 метров. В городе есть памятник жертвам Чернобыля и жертвам Голодомора 30-х годов, а также аллея Славы.
Малин
Малин (укр. Малин) — город областного значения в Житомирской области Украины, административный центр Малинского района. Код КОАТУУ — 1810900000.
Малин — исторический, экономический и культурный центр Житомирской области, расположенный на реке Ирша, недалеко от автотрассы Киев — Ковель — Варшава. Через город проходит важная железнодорожная магистраль — Юго-Западная железная дорога.
По одной из версий историков, название города происходит от имени древлянского князя Мала, о чем есть письменные свидетельства, датированные X—XII столетиями. В Малине стоит памятник известному путешественнику Миклухе-Маклаю. Он несколько раз приезжал в город к своей матери и брату, которые похоронены в Малине. Семья Миклух имела здесь родовое имение, но, к сожалению, дом, поврежденный во время Второй мировой войны, не уцелел. Во время Великой Отечественной войны в городе действовала комсомольская подпольная организация, которую возглавлял Павел Андреевич Тараскин, а после его гибели — Нина Ивановна Соснина. За героическую борьбу с фашистами им посмертно присвоены звания Героев Советского Союза. Школа, в которой училась Нина Соснина, носит ее имя, там действует исторический музей Героев Малинского подполья.
Население города насчитывает около 30 тысяч жителей, по национальности главным образом — украинцы, русские, поляки, евреи, белорусы, а также представители еще более 20 национальностей.
Ныне город известен единственной в стране фабрикой по производству банкнотной бумаги, а также бумажной фабрикой, которая является одним из крупнейших предприятий целлюлозно-бумажной промышленности в Европе. Также основу промышленного потенциала города составляют: Малинский опытно-экспериментальный литейно-механический завод (МОЭЗ), который свыше 40 лет специализировался на производстве нестандартизированного и специального технологического оборудования, запчастей к конвейерному оборудованию, стального и чугунного литья, поделенный затем в 1990—1991 годах на коммунальное предприятие «СЕРВИС» (ныне является банкротом), завод ЛМС (в 2005 году переименован вновь в МОЭЗ), на котором сосредоточилось в основном литейное производство и завод РЕЙЛ (имеющий в свою очередь два совместных предприятия ПЛАНЕТА-РЕЙЛ и АСТАКИ-РЕЙЛ), основным направлением деятельности которого стало производство шайб двухвитковых, ремкомплектов тележек подвижного состава, станков обработки подпятников, фрикционных плоскостей, гильотин и др.; государственное предприятие «Малинский лесхоз», основным направлением деятельности которого является экспорт древесины; Малинский камнедробильный завод, известный также как Щебзавод № 3, вошедший в группу компаний «ЮНИГРАН»; ОАО «Прожектор», специализирующееся на выпуске оборудования электросвязи; ПП «Клен» по выпуску мебели; швейная фабрика, а также свыше 200 малых предприятий.
С Киевом и Житомиром город соединен железнодорожным и автомобильным сообщениями. В столицу с интервалом в 1 час от автостанции Малина курсируют микроавтобусы (около часа езды), дорога электропоездом из железнодорожной станции Малин в Киев занимает около двух часов. В областной центр дорога занимает более 2 часов автобусом, а железной дорогой — около 3 часов.
В городе функционируют две поликлиники, больница, станция скорой помощи, учебно-воспитательный комплекс «Школа-Лицей № 1 имени Нины Сосниной», пять общеобразовательных школ, вечерняя школа, 9 детских дошкольных учреждений. Свыше 1200 студентов учится в Малинском лесотехническом техникуме и свыше 500 — в Малинском профессионально-техническом училище № 36. В городе работают станция юных техников, центр детского творчества, детская спортивная школа, школа искусств, функционируют 3 библиотеки.
В Малине находиться единственный в Украине памятник путешественнику и антропологу Николаю Миклухо-Маклаю. Он установлен на центральной улице Грушевского.
У входа в центральный парк установлен постамент Героям Малинского подполья, высотой 8 метров. В городе есть памятник жертвам Чернобыля и жертвам Голодомора 30-х годов, а также аллея Славы.
Показать подробнее : ПРОЗА.РУ ЭЛЕН РУ и МАЛИНЧАНИН ...и... МАЛИН-1....