Агов!!!...Агов!!!... Луна не повернула голос. Криниця проковтнула звуки...Звуки, звуки...Десь там у глибині, на дні, нуртують сили, гаснуть дні з ясними зорями в зеніті. А потім виринають зненацька в час, коли Зоря сховалася за оковиду край.
У пору цю на цямрину сідає мій янгол-охоронець. Арлекін блідий умощується поруч... І тихо так стає, що чутно як краплинонька летить, з відра зірвавшись...
Послухаймо цю тишу. То янгол з арлекіном бесіду ведуть. Їм не потрібні звуки...
-------
©2004 - 2011 Ingvar Olaffson