- Стежки таємні, що ходила ними провулками Кастилії, снігами
позамітало... Чорне гайвороння обсіло всі оливи у садку...
Медвяні сни, і любощі медвяні лишилися у Місті, що довіку
вже нашим буде...Місиво думок - немов клубок зміїний - душу душить...
Але тепіти мушу, бо Господь
і сам терпів, і нам велів...
- Довіку,
солодка Донно, матимеш у серці, його слова і дотики.
Як глека з вином рубіновим, тебе він запечатав.
Вуста до вуст - і вся його до краплі...
- Бурульками весна іще прокрапле...
Чекання піст скінчиться, Воскресіння
душі і тіла з гробу протиріч...
Любов - магічна і всесильна річ,
Кастилія у шати убереться,
бо перстень із перлиною - застава
обітниць їхніх....