- Смішна любов із присмаком цикути…
- То вже не смішно, донно Анно, коли цикуту ти відчула в тонкім букеті трунку, який ми називаємо любов'ю чи коханням (кому що довподоби). Доби не стачить для Джованні, коли він стріне десь тебе на перехресті вуличок вузьких Кастильї. Не знаю, що відчуєш ти на піднебенні: мед чи гіркоту петрових батогів...Не відаю того я, Донно Анно, таємними стежками ходиш ти...Мої здогадки чого варті? Либонь, Яйця Дракона, якого випили щурі, завезені в Європу Марко Поло...
- Страхи, страхи, страхи пауччям моє серце оточили. Твої слова я чую ніби здалечінь...
- Не бійся, Дому Господине! Бо що страхи? Мара, марниця...Свята водиця на калиновім містку їх втопить у своїй краплині. Віднині вільна Ти, бо любить Він тебе во ім'я Матері та Сина. Амінь! Іди Йому настріч! Іди, лише назад не оглядайся!!!