Лоно зоряне cипле дощі-зорепади щоночі. Що воно хоче сказати, що нам пророче? Отче, скажи...
.......................
Місто вморене у туманах заплуталось, у курищах зіпрілого листя. Дощ не змиває утому,вітер свище, полотно прапорів полоще. Барви їх стікають додолу та біжать струмками до площі. А на ратуші стяг вже білий, як туман, що ковтає Місто. Єзусе Хрістос, Матко Боска, ми забули як вам молитись. Розкажіть нам як в світі жити поки ми тут не повбивались...
...........................
На ослоні вмостився місяць. На столі молитовник, перо, чорнило... Мило, хороше, любо...
За стіною кохана-згуба грає на срібних струнах лютні нажний ноктюрн любові...
©2004-2010 Ingvar Olaffson