за мотивами Бориса Старосельського
На смарагдових полях, на жовтих кульбабових луках квіти грають на крихітних флейтах. Витанцьовують білі зайчатоньки світла!
Хмари пухнасті вдихають пахощі ягiд і меду. Кучеряві вітри гонять та гонять їх далі, на південь. Очерети густі зашуміли. Гудуть сурми літа. А литаври лісу відлунюють грім десь здалека.
Де ви радости дні? Де ви, мрії забуті?
Дінь-дзень, дзвоників тінь на обличчя засмагле упала твоє. Знову побачимось , знов буде день. У новім житті на новім покутті зустріну тебе, мій Сorrado!