ХВИЛІ ОБ ЧОВЕН ЛАСТЯТЬСЯ
"Хвилi об човен ластяться"*. Ластовинням сонечко озеро вкрило...Ой, Ярило, ти пощо Русалій в очерети загнав? Милі їх личка не скоро побачу. Сяду з Місяцем в срібную бричку та й поїдемо разом з ним за оковид. Долі шукати...
----------
* автор - Сенілґа
СЕРЕД П'ЯТИ КУТІВ
Сенiлзi з подякою та пошануванням
О як довго ця ніч у вологiй пiтьмi тiльки тлiла як ті сотні курищ із бадилля вже майже сухого. Наболіла душа під осінньою мжичкою спала та не чула глухого зітхання сича... Ніч, наповнена тіняма гралась в квача з перехожими пізніми. Гибла душа шаруділа в проваллі та квилила тихо. Їй боліло, боліло, боліло...
---
Голова побіліла, юнак не впізнав у спітнілім свічаді обличчя. Місяць з хмар виглядав, потім знову пірнав і чекав що хлопчина покличе, але той розчинивсь в Задзеркаллі...
---
Калі Юга лиха чи скінчишся коли? Чи поверниш князевича в Град над Рікою? Характернику, Діду, молю! Проколи оболонку води у ставу замороки! Не почув, чи вдає? Світ мовчить. Лише кроки глухі у пітьмі, лише кроки...
---
З уроки тобі клякнуть ноги, з питва твоє серце забуло дорогу до Отчого Дому. Трунком лихим твою отруїли Душу шудрики, що шарудять, як ті миші, квітом папороті у твоїм гербарії...
---
Гербати запашної налий мені, Мила. Рій думок віджени її ароматом. Пелюсток яблуневого цвіту насип мені на волосся. Поцілунком коральових вуст поверни до життя оцей сад скам'янілий. Ніл широкий спиню я тоді та народ проведу через хижу пустелю. Діамантову стелю проб'ю над Країною Чорного Сонця. Мила Діво, ти мене лише ніжно до серця свого пригорни ...
©2005 - 2010 Ingvar Olaffson