На території села працює загальноосвітня школа I-III ступенів, у якій станом на 2010 рік навчається майже 500 учнів (а був час, коли ми навчали 1500 учнів у ІІІ зміни). Це талановиті, енергійні розумники і бешкетники, спортсмени і артисти - наші найрідніші і найкращі діти.
Вперше в селі діти почали навчатися з 1 вересня 1928 року у початковій школі. До 1953 року школа була семирічкою. Очолював її Худобець Григорій Федорович. З 1953 до 1970 року це була Димитрівська восьмирічна школа. Керував нею Дашко Яків Федорович. 1975 рік – велика радість в селі: на місці хатинок восьмирічної школи, з'явилась трьохповерхова красуня - середня школа, із спортивним та актовим залом, обладнано кабінетами, бібліотекою. Ця подія зібрала майже всіх мешканців села, будівельників та учнів нової красуні-школи. Першим директором нової школи став Дашко Яків Федорович. Бойовий офіцер, льотчик, ветеран війни, ветеран праці - прийшов до сучасної школи, при йшов до учнів та педагогічного колективу, прийшов з великою відповідальністю за виховання нового повоєнного покоління. З 1978 року директором був Кириченко Віктор Федорович. З 1983 року по 2007 рік керував школою Сухобрус Олександр Іванович. З 2007 року – Камінська Наталя Петрівна.
Славних – 80! Це близько 45 тисяч уроків, близько 90 тисяч шкільних дзвінків, близько трьох тисяч випускників - всіх ми пам’ятаємо і любимо. Школа здатна до розвитку, на нашу думку, при умові її постійного оновлення і раціонального використання досвіду педагогів, що формували її традиції протягом багатьох десятиліть. В сучасних умовах освітню діяльність у школі здійснюють 50 педагогічних працівників. Всі педагоги мають вищу педагогічну освіту. Три вчителі мають звання «Методист», 12 педагогів «Старший вчитель», 27 вчителів вищої категорії.
Наша школа багата педагогічними династіями: Математики – володарі точних наук Сухобрус Олександр Іванович, Сухобрус Зоя Олексіївна, Сухобрус Сергій Олександрович - загальний педагогічний стаж династії – 110 років. Яскравий букет представляє сім'я Нікіцьких. Глава сім'ї Нікіцький Анатолій Володимирович вчитель трудового навчання, Нікіцька Валентина Степанівна – вчитель математики, син Юрій Анатолійович – вчитель трудового навчання, дочка Черьомушкіна Лариса Анатоліївна – вчитель біології, невістка Нікіцька Світлана Пилипівна – вчитель початкових класів і дві онуки – Альона та Юля – студентки Криворізького педагогічного університету. Династія продовжується. Загальний педагогічний стаж династії 130 років.
А скільки їх, працелюбних і натхнених, з нерозтраченою любов’ю до дітей, молодих душею наших колег, які зараз на заслуженому відпочинку: Скрипко Лідія Лазарівна, Жабська Галина Григорівна, Колос Анатолій Костянтинович, Єрмоленко Ніна Антонівна, Катеринчук Галина Мефодіївна, Панченко Надія Олександрівна, Маслак Валентин Григорович, Грановська (Ракша) Катерина Олексіївна, Каменська Людмила Олександрівна, Савченко Валентина Василівна, Диба Ніна Юхимівна, Рясна Єлизавета Олексіївна. Випускники школи - це гордість нашого села. Школа має хорошi традицiї: всi спецiалiсти, необхiднi на селi, випускники своєї школи. Це вчителi рiзних фахiв, медики, юристи, агрономи, зоотехніки, механізатори, доярки, сотнi досвiдчених хліборобів.
Минуло багато років. Проте сам вигляд, матеріально-технічне забезпечення робить освітній заклад привабливим. Силами батьків, учителів, учнів оновлено всі навчальні кабінети. Створено комп'ютерний комплекс, зміцнено спортивну базу. Славиться школа спортивними досягненнями. Учні Нивотрудівської школи ставали неодноразовими призерами районних та обласних змагань з легкої атлетики, футболу, волейболу.
Історія школи продовжує писатися і сьогодні - це успіхи учнів та досягнення вчителів ...
Наша мета
* Зробити школу такою, яку б діти закінчували, усвідомлюючи свої таланти і здібності,що допоможе стати їм тим, ким вони прагнуть.
* Сформувати в собі чотири найважливіші компетентності:
- навчитися жити разом
- навчитися отримувати знання
- навчитися працювати
- і просто жити
* Стати вчителем для самого себе - це розвивати свої здібності, самостійно оволодівати знаннями, вчитися впродовж життя.
У школі активно діє шкільний музей, експозиції якого розповідають про бойовий шлях ветеранів війни - наших односельчан, воїнів-визволителів, що звільняли наше село від німецько-фашистських загарбників у лютому 1943 року. Окремі експозиції музею присвячені історії села, розвитку закладів освіти у селі Нива Трудова.
Школо, рідний милий дім,
Наймиліший дітям.
В нашій Ниві Трудовій
Ти одна на світі!
Маю дуже велику перевагу перед читачем, бо це фото мого класу. Це наш клас, а я тоді був бригадиром учбово – виробничого загону, зайняв перше місце в Апостолівському району. Цікавий був час. Жили ми в колишній школі колишнього села Зелений Луг. Розклад був такий, що ми не помічали, як пролітав день. На сніданок - з піснею, в поле - з піснею. Наші дівчата співали все: від народних та застольних пісень до сучасних і молодіжніх. На роботі втоми не помічали, були майже на всіх сільськогосподарських роботах. Ми отримали змогу реально допомогати своїм батькам на ланах Ниви Трудової. Поруч з нами завжди був наш керівник Колос А.К. та фізрук Гречко О.М. На той час в селі ще був клуб, ходили в кіно, в бібліотеку. Був спортивний майданчик, грали в волейбол. А ще була розвага, яка доходила до кумедного - ми влаштовували футбольні турніри – дівчата проти хлопців. На ці змагання збиралися всі жителі села. Такий був гвалт, як на справжньому стадіоні. Уявіть, що це було. Після змагань ходили на ставок, купалися, ловили раків. Які там були раки? Не ті, що по 3 та 5 карбованців, це були велетні. Ввечері ми виносили на подвіря магнітофон і влаштовували «танцульки». Скільки було сміху та розваг. Це не просто танці, це були театролізовані постанови з виходами, поклонами … ми це вміли. На той час «КВН» відпочивав. З гумором у нас дружив весь клас. І най цікавіше! Після такого напруженого дня ми ставили велетень – самовар, розпалювали вугілля, готували най запашніший в світі чай з м’ятою. І, … і починали базікати. Ці розповіді носили різноманітний характер: хтось згадував жахливі історії з дитинства, другий знайомив з прочитаною книгою, хтось ніс нісенітниці, хтось перебивав і вставляв в розмову гуморинки, але загалом це був наш клуб кміливих та веселих. Приємо все це згадати, бо це було, це наша юність, це наше життя.
О, вчителі! Невже ви не втомились
У юні душі сіяти зерно?
Для цього ви на світі і з'явились,
Щоб в учнях буйно проросло воно.
Згадуючи свої шкільні роки, наші перший та другий випуски- все перед очима. Мені приємно з того часу все згадати. Шкільні вечори.. Це були цікаві тематичні зустрічі, інтелектуальні конкурси на кмітливість. Це не те, що на уроці! Можна було розкритися в якійсь науці навіть з гумором і заслужити овації від учнів і вчителів. А які були цікаві ігри? І зараз хочеться поринутися в той час. Звичайно, після офіційної частини були танці під живу музику ВІА «Ліра». І чому зараз не проводять такі вечори?
Школа, школа! –
Трепетно і ніжно
В кожнім серці слово це звучить.
Жити і творити,
Ниву Трудову любити, -
Рідна школа вчить!
Роки, роки… Невловимо швидко летять вони. Та скільки б років не відділяло кожне покоління від школи, в душу кожного випускника час від часу приходять спогад, спогади – спогади про шкільних друзів, про перше незабутнє кохання, про своє босоноге дитинство. В школі приділяється увага вивченню історії Апостолівського краю, Ниви Трудової.
Школо! Моя ти мрійнице золота!