ДОМИК НА БЕРЕГУ ОЗЕРА.
ОЧЕНЬ КРАСИВОЕ МЕСТО ДЛЯ ДОМА,
НО ВРЯД ЛИ ЭТОТ ТИХИЙ ДОМИК
ТЕПЕРЬ СТОИТ НА БЕРЕГУ ОЗЕРА,
ТАК КАК ВЕСНОЙ-ЛЕТОМ ЭТОГО ГОДА
ИЗ-ЗА ДОЖДЕЙ С КАРПАТ "ПРИШЛО"
СТОЛЬКО ВОДЫ, ЧТО НЕ ТОЛЬКО
ЗАТОПИЛО ВСЮ НИЗИНУ, НО И СНЕСЛО
НЕСКОЛЬКО ДОМОВ, РАЗБИВ ИХ О ПЛОТИНУ...
КАК ГОВОРИТСЯ, -"КРАСОТА ТРЕБУЕТ ЖЕРТВ",
ХОРОШО, ЧТО ОБОШЛОСЬ БЕЗ ЛЮДСКИХ ЖЕРТВ.
-----------------
МАЛИН И ЕГО ЖИТЕЛИ
Місто Малин-герой? ...цк м1сто мягкого туалетного паперу, чи місто європейських доріг?
Здається, що папір такий "мягкий"!!!..,
а дороги в нас спраді "європейські!"..., отже ми ...ГЕРОЇ!!!
або не на підтримку партії а дивлячись на реалії життя...
Микола Рудченко «Настав час для ділократії!»
30.07.2009
Відомо, що 2 серпня в Малині на Житомирщині – вибори міського голови. Вважаємо за доцільне запитати думку народного депутата України, вихідця з Малинщини Миколи Рудченка щодо перспектив райцентру.
Ото ж позицію М.Рудченка щодо ситуації у місті обласного підпорядкування, яка, звичайно, є віддзеркаленням того, що відбувається в Україні в останні роки, пропонуємо нашим читачам.
«Малинщина – моя Батьківщина, я більше не допущу експериментів, ганьби і знущань над людьми, досить!»
- Перепрошую читачів за такий вступ, але це мій важливий аргумент, - говорить нардеп. Я регулярно проглядаю місцеву та всеукраїнську пресу, Інтернет – видання, і за останні роки стільки негативу начитався про Малин, що соромно за це місто. А ось нещодавно наштовхнувся на інформацію, яка вразила до глибини душі і досі не дає мені спокою. Пишуть так: «…українське місто Малин знають і білоруси, й росіяни, і грузини, й вірмени…, бо, як виявилось, малинський туалетний папір найм’якший і саме йому віддає перевагу населення країн колишнього Союзу».
Мені хочеться вигукнути своїм землякам: «Люди добрі, схаменіться, до чого всі ми дожились, що так дозволяємо ганьбити себе й своє місто?». Півстоліття тому іменами Героїв малинського підпілля називали вулиці в містах Радянського Союзу, піонерські і комсомольські загони, парки, їм ставили пам’ятники. Незначна бюрократична перепона завадила Малину стати містом – героєм… А директор Малинської паперової фабрики, Герой Соціалістичної Праці Володимир Неманіхін мав прямий телефонний зв’язок з Кремлем, що забезпечувало місту певні преференції Москви. Все у Малині було іншим – прокладались дороги, будувались лікарні й школи, житло. Результати були не обіцяними й уявними, а реальними, конкретними. Як же всі ми допустили, щоб про Малин тепер писали лише в контексті туалетів – папір, мовляв, м’який… Наші предки залишали по собі світову славу про землю, на якій жили й працювали, а нинішня влада залишає за собою репутацію злодіїв і хабарників.
Та це не папір туалетний м’який, це люди малинські стали м’якими, беззахисними, безправними. Я їх у цьому не звинувачую, навпаки, хочу підтримувати і допомагати і в подальшому, як роблю це нині. Адже їх сьогодні позбавляють робочих місць, чавлять колесами джипів, спритники розтягують державну власність і землю, синам, кумам роздані мисливські угіддя. Замість того, щоб будувати своє життя, майбутнє своїх дітей, люди змушені захищатися. Захищатись від наскрізь прогнилої бездієвої влади. Я сьогодні з усією відповідальністю заявляю: «Малинщина – моя мала батьківщина, мені не байдуже, що там відбувається, і я більше не допущу експериментів, ганьби і знущань над людьми, досить!»
«Вибори – це не лотерея, це робота вашого розуму і вашої совісті»
У Малині, як мовиться, «куди не кинь – всюди клин», проблема проблему поганяє. Я запитую своїх земляків: невже у вас ще є сили жити так і надалі? Це не риторичне запитання, це питання нашої спільної відповідальності й честі. Треба обрати такого керівника міста, який за широкими повноваженнями, за повнотою влади не втратить совісті, здорового глузду і прийматиме рішення на користь жителів міста.
У мене є сподівання, що так буде, що на найвищу посаду прийде порядна підготовлена людина без шлейфу популіста й скандаліста, яка вдихне життя в розвалене господарство та економіку. Саме прийде, а не «підкатить» до міськради крутою тачкою і буде займатись чим завгодно, але не тутешніми проблемами. Малинчани мають розумно скористатись даним їм шансом: не піддатись інтуїції, не купитись за гречку й олію, не боятись тих, хто залякує, що в разі перемоги вижене з посади, якщо за нього сьогодні не агітуватимуть і не проголосують.
Порада тут така — дивитись, слухати, думати, щоб потім себе не картати, мовляв «бачили очі, що вибирали». Я прошу малинчан, не лінуйтесь і не соромтесь розпитувати, дізнаватись інформацію про кандидатів. Дехто каже, що не піде на вибори. Прошу вас, підіть і проголосуйте, це нерозумно дозволяти іншим вирішувати за вас. Зрозумійте нарешті, що вибори – це не лотерея, це робота вашого розуму і вашої совісті, бо як запряжемо, так і поїдемо
Ставки занадто високі. Досить жити в полоні популізму, хамства, образ і безправ’я. Уседозволеність можновладців коштує людям життя: чи вкрав бюджетні гроші, чи здійснив наїзд на людину, прихопив успішне державне підприємство – людей звільняє, кажуть: немає складу злочину. Всюди кругова порука. Подивіться, що відбувається в країні, вже на людей полюють, як на звірів – так тепер розважаються вітчизняні вельможі. Дивлячись на беззаконня по телевізору чи читаючи в газеті, ми втішаємось, що це сталось не з нами. Але ж це набуває масштабності. Якщо відсиджуватись і чекати, що хтось за нас прийматиме рішення, завтра може бути пізно.
«Думаючі поінформовані люди зроблять ставку на Шпаковича, і це буде виграш для Малина»
Не хотів би давати оцінку всім 20 кандидатам. Є серед них молоді й амбітні, і ті, хто вже має за плечима роки життя і зроблені справи. Але ось на що звертаю увагу малинчан. За ці кілька місяців виборчої кампанії життя в місті пожвавилось, як ніколи. Один нашвидкуруч дороги ремонтує за бюджетні кошти, аби його обрали. Інший, маючи у власності дорожно-будівельну організацію, створену на паях обдурених колгоспників і успішно прихватизовану, маючи асфальтний завод, обіцяє, що в Малині будуть європейські дороги. Може й будуть, але бюджетні кошти перекочують у його фірму. У третього, очевидно, гречка вродила і він щедро наділяє пайками земляків, їжте, мовляв, та пам’ятайте, хто вас годує вже сьогодні. Четвертий одне крісло займає в районі, а друге приміряє в місті, щоб було куди відступати: район жнивує, а керівник піариться, у нього свої жнива - виборчі. П’ятий спритник намагається присвоїти результати чужої праці, розказує, що відкриє залізничний переїзд, але ж його заслуги й близько там немає.
Мені прикро, що невігласи управляють громадською думкою в Малині, все зроблене мною особисто, нашою політичною силою, підносять малинчанам як негатив.
Вже купляють голоси, платять по 70, 50, 20 гривень? Беріть, дорогі земляки, але знайте, що сьогоднішні витрати вони повертатимуть сторицею тим, хто фінансує їхню виборчу кампанію, завтра витягуватимуть з ваших кишень значно більші суми.
Стосовно кандидата від нашої партії Василя Шпаковича скажу, що у мене немає підстав не довірити цій людині долю міста і людей, за які я всім серцем вболіваю, бо тут проживають і мої діти, й онуки. Він розумно й відповідально підходить до справи.
– 70 років водогінним і каналізаційним артеріям, - каже він, - кладуть асфальт, а через місяць – другий будуть довбати. Спочатку потрібно визначити всі вразливі місця у міських підземних мережах, здійснити ремонт, а вже тоді асфальтувати. 151 вулиця в Малині, дві третини – не заасфальтовані. Хіба так складно за відсутності коштів висипати відсівом і щоб раз на тиждень проходив грейдер? Шпакович буде це робити.
Проблема залізничного переїзду? Лідер нашої партії Володимир Литвин впродовж місяців тримає її на контролі, і не так просто її вирішити. «Укрзалізниця» заборгувала заводу «Прожектор», зараз ставиться питання про погашення боргів. Скажу відверто, посадовцю місцевого рівня самотужки відкрити переїзд було б не під силу. Але ж ніхто й не думав цього робити. Ми - люди команди, якщо стоїть питання життєдіяльності людей, партійні амбіції відходять на задній план. Влада не йде на співпрацю, бо ми з іншої партії. Бог з ними, але ми не допустимо, щоб страждали люди. Литвин знає, що результати цієї роботи сьогодні присвоює кандидат від «Єдиного Центру», але ми все одно робимо справу. Переїзд – це важливий соціально – економічний об’єкт, який впливає на рівень життєдіяльності розташованих поблизу промислових підприємств, а тому він буде функціонувати. На відкриття переїзду вже виділено мільйон 450 тисяч гривень.
Наша фракція в міськраді – це всього три людини, але ж є робота. Депутати - народники постійно зі мною контактують, незважаючи на супротив влади, ми вирішили питання надходження бюджетних коштів у район на газифікацію, на школи й лікарні, надаємо матеріальну допомогу. Якщо в Малині буде головою кандидат від нашої партії, господарник, а не популіст, я даю слово землякам, що трикутник Шпакович – Рудченко – Литвин втілить у життя ідею відродження Малина, буде й допомога, і відповідальність за стан справ.
Вважаю, що всі ми вдосталь наситились українською демократією, настав час для ділократії. Василь Іванович – людина ділократії, він це довів своєю трудовою біографією. Упевнений, думаючі поінформовані люди зроблять ставку на нього, і це буде виграш для Малина, це буде перемога над безладом і занепадом міста.
Підготувала Алла Шевчук,