ЖЕЛЕЗНОДОРОЖНАЯ ВЕТКА ОТ ФАБРИКИ К ВОКЗАЛУ...
ПО НЕЙ ИЗ ВОКЗАЛЬНЫХ СКЛАДОВ ПЕРЕВОЗИЛИ
РАЗНЫЙ ГРУЗ НА ТЕРРИТОРИЮ ФАБРИКИ...
------------------
Н О В О С Т И
Аргументы Литвина
Дещо про Малин до виборів мера.
Наш земляк – Голова Верховної Ради Володимир Литвин не випускає з поля зору навіть тих подій у житті суспільства, які, здавалося б, для людини такого рівня не варті уваги. Не зважаючи на щільний трудовий графік та неймовірну напругу фізичних і душевних сил, (без цього український парламент, як мінімум, деякі його представники висадили б у повітря) Володимир Михайлович добре поінформований, що відбувається в регіонах України та намагається впливати на ситуацію, не зважаючи на те, йдеться про долю окремої людини, сім’ї чи цілої громади.
На жаль, - каже спікер, - великі зусилля доводиться спрямовувати на стримування протистоянь. А тому навіть маленький крок на допомогу людям Литвин розцінює, як особисту радість.
Відтак, знаючи про стан справ у місті Малині, а саме – дочасні вибори міського голови 2 серпня, Володимир Михайлович через нашу газету висловив свої міркування та аргументи щодо важливості цієї події.
- Володимире Михайловичу, Ви неодноразово бували в Малині, знаєте проблеми цього міста. Ваш візит у Малинський район, коли під загрозою було закриття малокомплектних сільських шкіл, думаю, люди досі з вдячністю згадують.
- Не впевнений: наші люди чомусь швидко забувають добро, та, власне, і зло теж. Справді, тоді на Житомирщині розгорнулось справжнє "поле битви" з відвоювання прав дітей і педагогів навчатись і працювати у рідних стінах. Мені довелось добре повоювати з владою, щоб так званої «оптимізації» не відбулось. Пам’ятаю, як один розлючений посадовець закинув педагогам: «Не буде роботи – підете в ліс збирати гриби і ягоди…» І що? На виборах люди проголосували за цього «благодійника» і за його політичну силу, забувши, очевидно, куди він їх відсилав. А згодом почали скаржитись на те, що їх обманули, виявились не тими… Скажіть, чия тут вина і чия відповідальність, коли люди не хочуть думати, аналізувати, вірять популістським обіцянкам? Це не піддається здоровому глузду.
- Може це особливість менталітету українців, щоб весь час пробачати владі і давати новий шанс?
- Очевидно, в цьому є доля правди. Але головним чином так відбувається тому, що нечистоплотні політики не дають шансу людям на чесну і відповідальну владу, не дають зробити осмислений вибір. Нам кажуть: буде так, а не інакше. Вибори у нас перетворюють на ярмарок лицемірства. У нас спрощений до примітиву підхід стосовно того, що таке державна влада, і яким критеріям має відповідати людина, щоб обіймати ту чи іншу посаду.
Сьогодні технологи, які працюють у штабах, продають українських політиків, як товар. Наведу приклад. Людина лається, дивлячись рекламу прального порошку, але за законами маркетингу приходить в магазин і купує саме рекламований пральний порошок. Таким є і ефект від перегляду політичної реклами.
І, що дуже прикро, зберігся суто радянський підхід, що люди - це інструмент для реалізації чиєїсь політичної волі, а не носії влади. І це обертається трагедією і для людей, і для країни в цілому.
- Наш місцевий електорат відрізняється від виборців інших регіонів?
- Знаєте, дуже, це одразу помітно. На Житомирщині найтяжче спілкуватись. Відчувається якась, я б сказав, в’язкість. Можливо через те, що це центр, тут переплітається клубок усіх політичних, життєвих вітрів, є намагання пристосуватись. Настрої людей на сході, на заході - однозначні, а тут все якось половинчато. Візьмімо Донеччину. Тотальне безробіття, вимирають села, рівень життя нижчий, ніж у центрі. Але запитуєш, за кого голосуватимуть? - За свого! Так і на заході. А в нас - не зрозуміло, чого хочуть. У моєму селі Слобода - Романівська Новоград - Волинського району немає такої хати, щоб я не допоміг: кого вчив, кого лікував, когось на роботу влаштовував… Тільки вибори – ходять по селу під різними прапорами, голосують за всіх потроху. Або ж візьмімо Малинщину. Чи є тут людина, яка стільки зробила для району, як Рудченко? Сьогодні хтось з нардепів проводить прийоми громадян, реагує на проблеми людей, їздить по селах, бачить, чим люди живуть? Я говорив нещодавно в Овручі: «Де ті політики, за яких ви голосув
али, лежать під трибуною, плакати пишуть?». Рудченко, як би він цього не прагнув, усіх вас не почує, і всіх проблем не вирішить. Так, на словах йому засвідчують вдячність і повагу, а голосують за тих, хто в ліс за грибами і ягодами відправляє.
- Ви теж, як мінімум двічі на місяць, проводите зустрічі з людьми на Житомирщині, яке враження справляє місцева влада?
- Різне. От візьмімо Малин і Коростень. Приїжджаєш в одне місто – сміття, бездоріжжя, люди пригнічені. Приїжджаєш в інше, як в іншу країну – порядок, чистота, працюють підприємства, місто квітне: є хазяїн. Все залежить від керівника. Де він на своєму місті, дбає про справу, все нормально.
У Малині нездоровий клімат, занадто великі амбіції, за якими простих малинчан не бачать. Інакше не допустили б, щоб працівників паперової фабрики викинули на вулицю, ряд інших підприємств не працює, немає роботи для молоді, я вже не кажу про чорнобильські проблеми. До мене приїздять люди з міст і районів всієї України, багатьох я дуже добре знаю, спільно вирішуємо проблеми територіальних громад. А з Малинщини, вірите, я не знаю нікого, про тутешні проблеми ніхто, крім Рудченка, мене не інформує. Але ж є питання, які вимагають відповідної процедури, а влада не йде на контакт. От наведу ще один приклад. У минулому році за сприяння нашої фракції в область надійшло 45 мільйонів гривень додаткових коштів державного бюджету, цьогоріч попри кризу – понад 13 мільйонів. Ми їх розділили і направили в усі райони на вирішення найактуальніших проблем, переважно – добудову шкіл, лікарень, газифікацію. Так от, щоб направити кошти в місто чи район, має бути офіційне звернення влади - така процедура. Малинська влада не зах
отіла написати таке звернення, бо ми, за їхньою аргументацією, належимо не до тієї партії. Я знаю, що й один з наших представників депутатського корпусу в Малині – керівник успішного підприємства, маючи фінансові можливості, хотів допомогти місту, але влада відмовилась, знову ж таки, з причини приналежності цієї людини до іншої партії.
Ми допомагаємо, і будемо це робити – направили кошти на будівництво лікарні в Чоповичах, ведеться газ, буде добудовано ДЮСШ в Малині. Але ж скажіть, що важливіше, проблеми людей, чи політичні погляди? Я тоді сказав, така влада може далеко зайти… От протистояння й довело до перевиборів мера, а страждають люди.
Міський голова Коростеня Володимир Москаленко теж має партійну приналежність, однак, іде на контакт з усіма, і працює ефективно, бо знає, що за його спиною громада, люди, а не політичні прапори.
Мерію Малина сьогодні штурмують 20 кандидатів, щоб ви порадили малинчанам, аби вони знову не помилились?
- Нехай добре думають, аналізують, хто стоїть за кожним з цих кандидатів: бо знаю, що одного підтримують керівники підприємств, які плюють на інтереси людей, позбавили їх роботи, дбають лиш про преференції для свого бізнесу, а майбутній мер, на якого робиться ставка, зрозуміло, буде їх кришувати. У Малин вже перекинулись технології Черновецького, роздають гречку, людей вносять у список, ця гречка вже стала київським бабусям поперек горла, дивіться, щоб у вас цього не сталось.
Мені дуже шкода, що це славне й ще донедавна заможне місто, занепадає. Ми постійно тримаємо на контролі ситуацію в Малині, але ж, коли немає порозуміння з тутешньою владою, впливати на стан справ дуже непросто. І я, й Микола Миколайович Рудченко готові взяти на себе відповідальність, і готові допомагати малинчанам. Але закликаємо Вас, оберіть людину адекватну, досвідчену, достойну, щоб знову не виникло глухого нерозуміння, ревнощів і політичного супротиву. Бо сьогодні ж жодних гальм немає: всі хочуть влади. Учора в школу ходив, дивись – вже депутат народний, а ще через день – міністр, виповнилось 35 – вже хоче президентом бути…
Сьогодні потрібно слухати кожну розумну думку. Потрібно бути свідомим того, що ви йдете не просто голосувати, а обирати. Обирати завтрашній день для свого міста, для своєї родини. А вибір є, у списку є людина, в життєвому активі якої справи, що засвідчують про його порядність, досвідченість, вміння вирішувати проблеми. Ця людина – Василь Іванович Шпакович.
Ще хочу сказати, що кожна людина заслуговує, якщо не на забезпечене, то хоча б нормальне життя, яке дається всього один раз. Українська нація, як відомо старіє, і ми сьогодні живемо за рахунок наших батьків, дідів, які будували цю державу, свої кращі роки віддали за нас, за наше майбутнє, а змушені жити в нужді, приниженні, часто навіть голоді й холоді. Так не повинно бути, бо чого ж тоді ми варті на цій землі.
Насамкінець земляк Литвин побажав малинчанам серця спокійного і здоров’я, щоб пережити всі негаразди.