До сьогодні це – мій єдиний вірш, написаний в далекому колись.
Більше поезії не народжувалися. Мабуть, тут вибрехав все, на що був римовано здатен.
В’ються стяги кумачем,
Теплий вітер завиває.
Ми йдемо к плечу плечем,
Славу Партії співаєм.
Всі вкруг виють – ми пієм,
Наче півні на закланні.
…Ми йдемо, у раннім ранні.
Бо – з сьогодні вже не п’єм!