Золото саду по вінця наповнило душу. Сяду спочить під айвою. Воїном світла себе уявлю на хвилину. Згине триклятая тінь над Країною Сонця. Сон цей маровий, що п’ялиться з синіх екранів ранить вар'ятів нехай, що посіли на пагорбах владу... Мудрій людині воно ні до чого...
.....
Грається Майя цим світом манірно. Нірку пантрує пухнастий котисько-гравець. Хтось, кому ім'я Ніхто в казино вже поставив на чорне. Гра небезпечна - на коні країна...
.......
Листя кружляє, кружляє, кружляє дервішем дивним у зморенім парку. Парко сьогодні, весна повернулася наче. Сохлий листок на вербі тріпотить в марнім бажанні дожити до квітня...
©2004 - 2010 Ingvar Olaffson