(цикл)
СОН
---
Солодка ніч, солодкі сни.Спочинь, засни...Хай знову сняться суцвітть весняна повінь і грона зір і Овен, що зачепився рогом за одвірок. І ця забута Богом дорога Звіра, що Янгола покликав в поміч...
Чарівні сни, чарівнодення добу химерно поділило. Ти спиш і набираєш сили щоб знов пірнути у щодення та Світ хоч на дещицю змінити, і живу водицю відпити з Джерела Святого... "Усе від Бога" - приймаєш ти на ніч молитву і в осяйную тогу вбираєш Душу...Йди, Небого, в серпанок, що зайнявсь на Сході.
©2004-2007
***
Засмагла платина платанів потріскалась як патина на полотні старому… Утома гамує рух
в спекотнім місті… Дух і подих ледь переводжу, а душа прямує туди, де з гір до моря струменить така жадана прохолода… Та ноги вклякли як колоди і не пускають. Ну хоч плач!
***
Я мав забути візерунки снів. Природа їх фатаморганних літер така химерна, нетривка…
Легенький вітер на ґанку сліду не лиша від опівнічних візитерів. Лиш протяг у ідкриті двері виносить порох від паперів, зітлілих в сінях на полиці…
***
Низки перлинок повисли на втомлених вітах діброви...Ранок - в холодних обіймах роси.
Сонце багряне насупило брови. Ти про помилу його не проси! Буде опівдні задуха нестерпна, пиляву вихор здійме до небес...
Серпень на дворі,всього лише серпень. Бабине літо - за тисячу літ...
©2007 Інґвар Олафсон