***
Заклекотали, закликали лелеки на деревах заклечаних. Лагідно, теплою дланню на плечі нам ліг вечір. Зорею повною, повенна тобою по вінця душа моя спрагла снить і марить. Хмарами білими легкими заповитий Місяць марно намагається місток покласти на плесо,по якому я перебіг би на твій бік, Кохана моя...
***
Лиш протяг шарудить і миші у сінях... Тиші немає в світі. Сіті ловчі поставлено на горобину душу. А в неї ніч попала. Палата ожила: на стінах іде виcтава тіней. Душе горлянку кашель. Ніц! Я не злякаю людолова. Закрию в табакерці і втоплю в настоянці болеголова. Тож не відомо ще, хто вийшов тут на лови...
***
Cтепом спекою ковил половіється. Час зупинився в душі спраглій див та любові
-
Вечір Зорею у лиман задивився. Хороше разом та добре і мило.
-
Вистрибнув лящик на місячну доріжку. Кличе мандрівка мене, знак подає з глибини неба і вод..
©2005-2010 Ingvar Olaffson