*
Блакитна трояндо, ці звуки не тлінні... Так сумно, так гарно... Ця музика спліну не марно лунає... В готичнім костьолі колінно ми творим молитву. Ці звуки осінні блакитну троянду на тлі золотому несуть під склепіння тобі, Мій Спасителю Юний...
**
Тобі, мій Учителю, нитку бурштину із моря мілкого стараюсь піймати. Гублю намистину із хліба гливкого. З думок кострубатих будую хатину щоб в ній зимувати залишити душу...
***
Химерне створіння живе між коріння у Лісі Моєму та слухає пісню жалобную вітра, що хвилями стогне та дюни лоскоче так схожі на перса дівочі у місячнім сяйві...
****
Ці звуки не тлінні. Так гарно, так сумно, так дивно у храмі побачить тебе. На колінах ти твориш молитву і протяг виносить блакитну троянду у ніч, що дощем золотим пролилася...
*****
©2004 Ingvar Olaffson