Напевно, можна впасти у безодню,
Віддавши все за сонячну блакить.
Напевно, можна викинуть Сьогодні
У шибку – де згорнувшись Завтра спить.
Напевно, можна плакати з дощами –
Змивати бруд відчаю зі свічад.
Напевно, можна мріяти ночами,
Ковтаючи горнятка із утрат.
Напевно, можна вірити у долю,
Заплутуючи помилок сліди.
Напевно, можна жити в непокорі,
Скоряючись собі, та не тобі.
Але не можна шатами зневіри
Укутати казковість наших мрій.
І непотрібно бути мені вірним. –
Лише себе не зраджуй, милий мій.
07.11.2008