Ти справжній подарунок! У сутінкову пору був твій прихід таким бажанним і...зненацьким. Без слів сиділи ми на призьбі ночі, барвінком сплівши очі і серця...
Оця нехитра сповідь тобі вже ні до чого. Та все ж нічним метеликом я відпущу сей спомин блукати між зірок. Дасть Бог до храму нашого кохання він долетить колись. Торкнуться крильця деки і задзвенить струна...
-------------------------
©2003 Ingvar Olaffson