Я тікаю від коміксів міста у твої акварельні сади. Не потрапити просто Сюди. Ще здолати потрібно колючого дроту ряди, що нарід мій тримають в культурному ґетто...
Я тікаю, я - втеклий, мене вже не має... Я - лиш тінь, що упала на клумбу від зникомого світла нічних ліхтарів... У звичайнім плетінні таємних видіннь, я тобою то снив, то тобою хворів і, здається, помер на порозі твого акварельного світу...
Догорає листок в попільничці зеленого скла, вигорають такі недолугі , нікчемностні тексти. Вогник грається, цівочка диму тонка у кватирку сочиться з душею моєю в обійми...
©2005-2010 Ingvar Olaffson