Тепло, ніжно і волого…
Попід вікна осінь ходить.
Ніжно, затишно, тепло…
Стрепенулось. Потекло.
Невгамовно, невідступно
День толочить воду в ступі,
Мовчки тисне на педаль:
Нездоланна відстань. Даль…
За вікном опалі сльози
Причаровують морози.
Догорає щастя свічка,
І прочитується звичка:
Бути поруч. Бути близько.
Вже у небі мріям слизько,
Вже сповзає ковдра з ліжка,
І народжується книжка.
І така м’яка знемога –
Пригорнулась, мов до бога
І на грудях тихо спиш,
Душу диханням п’яниш.
Вже стікає на підлогу
Вічність поглядом вологим…
… Ніч – зрадлива чорна сучка –
Одягла чужі обручки.