Хоч болять тобі крила, Янголе, хоч кривавиться піт на чолі: Ян Ґолем збісився, а отже до Міста просимо! Стань же Війська нашого начолі!
Про Симона-Петра знаємо, про Савла-Павла також. Кожну стежину покажемо, кожне кубло. Заворож і поклади на чоло тавро йому. Ґолем впаде, ми віримо, купою глини на стертий брук.
Янголе любий, віримо тільки Тобі! Уповаємо лиш на Тебе та Твої крила зболені...
©2005 Ingvar Olaffson