Я не чую себе. Зима зриває з уст слова, розсипає букви в невагомості, розкидає звуки по асфальту. Сподіваюсь, слова моїх емоцій потраплять у твій стакан. Нехай ти банально проковтнеш мої почуття, але вони будуть жити в тобі. Я випила весь кисень з твоєї крові, вдягнулась у твою душу. Подивись вглиб пустих очей своєї правди: я давно живу в тобі. Тому мені добре видно крізь твої очі. Я отам, всередині райдужки. В зіницях. Якщо ти не проти, я вимкну світло. Так вони розширяться і я зможу дихати. Знаєш, люди навіть не підозрюють, хто дивиться на них з-під твоїх повік.
Я люблю, як пахне зима. І люблю, як пахнеш ти. Між вами немає нічого спільного. Окрім моєї пристрасті до запахів. Якщо в мене вийде, я посаджу ваші запахи в ящик і закрию на колодку. Між іншим ти живеш в закритому ящику, а я можу відкинути кришку. Якщо ти звісно хочеш.
Я відчуваю тебе. Жаль, що не можу зараз доторкнутись. Я запевняю себе, що моя подушка після двадцятого прання все ще пахне тобою. Я люблю, коли ти на моїх простирадлах. Я можу дихати тобою. Я, мабуть, навіть погодилась би на довічне життя з тобою в трилітровій банці. Головне, щоб щільніше закрили кришку.
Ти в моїй душі. Займаєш там шістсот шістдесят п'ять шістсот шістдесят шостих загального вмісту. Ти брутально вдерся туди, і за тобою закрились дверцята. Ти не йдеш звідти. Та я й не відпущу. Скільки сотень мрій ти зламав, наступивши на них. Скільки подарував мені натомість.
В тебе тахікардія щоразу, коли я чую, як б'ється твоє серце. Одного дня клапани твоєї аорти пропустять через себе мої почуття. Я дивлюсь з твоїх очей тобі в очі. В нас однакове дихання. Прискорене. Дивно. Я все ще стараюсь справити на тебе враження. Хоча це ілюзія. Справляти треба було раніше. В тебе гарні руки. Ти смикаєш за мої мотузки. Я надто часто їх рву. Ти мій суфлер. А я лише згусток почуттів та естрогенів в порцеляновій оболонці. Дивись, не розбий.
В моїх думках забагато еротики. Наші сни - герої елітного порно. Розсип тактильних відчуттів. Ти ж вимкнув світло, лише контури тіней відбиваються в дзеркалах. За це нам мали би платити шалені гонорари. В нашому світі полички ламаються від "Оскарів". А зі стін видно сотні білків очей наших глядачів. За квитки на прем'єри потрібно платити душами.
Поки ти спиш, я надрукую титри.
Я вимкну твій будильник і до світанку обійматиму твої мрії. Вб'ю всі твої страхи і сумніви. Я чую, як ти дихаєш. Там, через половину міста від мене. Через одну третю ночі.
До речі, ледь не забула. Я люблю тебе.