Падолистове

Багряновіють вечори...Кленовий лист кружля повільно, ляга на стиле плесо. Озеро мовчить для нас глухих... До зір шепоче: "Ноче, візьми мене в обійми, понеси на краєць Світу. Краси і Світла Сину, окрайця Місяцю даруй воді і сокам, що зупиняють хід свій в глибині гори. У серцевині лісу завісу підніми, виставу розпочни! Вода і листя - то лаштунки, актори - тіні..."