Я - лиш краплина дощу, що котиться сльозою по щоці... Оці слова довкола - як виcохла вода...
Спроквола рука куйовдить цвіт черешні. "Якісь ми нетутешні"- сказала ти- "Я не находжу місця містам, їх площам, вежам, храмам...В моєму світі лиш дерева і повнозоре небо, що заглядає в Океан..."