Люба ненько УкраЇно моя Рибак Емір.
Збiрка вiршiв:
1)Люба ненько УкраЇно моя 2)Сніжні перли 3)Срібна ніч 4)Невідкриті острови 5)Увертюра грози - вона окремо виставлена на конкурс,6)Грім 7)Літня пора 8) Як козаче справи твоЇ? 9)Дума про козака 10)Подоляночка 11)Старі рецепти моєЇ бабусі чи може матусі 12) Моя доле
Наша, люба ненько Україно моя,
Від Полісся до Чорного моря,
З Карпат до Азовського бачу я -
Всюди сяє хліб золотого поля.
Шумлять дрімучі зелені ліси,
В височінь піднімаються гори,
Пером не опишеш такої краси
І ланів широкополі простори.
Вишневі, яблуневі повсюди сади,
Блакить заколисує в небі сонце.
Все в полі росте, що посади,
І соловей виспівує своє слівце…
Сніжні перли
Підбілена пухнаста крупа
Танцювала в повітрі, ступа,
Та небесна синь була глуха,
Пороша все сипала і не гула.
Біла білизна все покривала
Чистоту і холод полоскала
Темні фарби неначе ховала
Свої сніжні перли розсипала…
Срібна ніч.
Сяйний місяць на небі
Срібло зверху льє.
Сірі тіні ганебні,
Вітер поривами б’є.
Зірочки малі тендітні,
Як ті сироти самітні,
Як стиглі ягідки літні,
Мигкотять у повітрі.
Причаїлись хмурі скелі
Біля незнаного лісу,
Та лише осики веселі,
Раді старому бісу.
Нічна птаха закричала
Стрепехнула срібну ніч.
Водні срібні покривала
Сяють сотнями свіч.
Гомонять на лузі квіти
Серед сонних трав
Та і бавляться, як діти
Без поспішних справ…
Невідкриті острови
Невідкриті острови чекають
Перших своїх піонерів
Які найти і гадки не мають,
Затишок для мільйонерів.
Але це таке все ж буває,
Якщо хтось острів відкриває -
Безмірну радість відчуває,
Двері в незвідане відчиняє.
Литва. 2011. 03. 05
Увертюра зливи.
Небо миттю потемніло,
Стало гидко сіро – сіро,
Навкруги усе заціпеніло -
Таємниче стало діло.
Нечесть комашню вхопила,
Жодна птаха не летіла,
Живність зникла, полохлива,
Так гроза нишком зріла.
Вітер куряву підняв,
Пилюкою все осипав,
Листочки ніжні зірвав,
Викрутасами свистав.
Змійки небо крають,
А спалахи землю карають
Хмари самі черкають
Громи з тріском картають.
Вітри садочок тіпають,
Немов скажені ганяють,
Перші краплини чіпають,
Мов би ворожки гадають.
Небо заплакало – полило,
Кулеметні б’ють краплини.
Зашуміло, все поплило
Кожної секунди, і хвилини…
Дощ миє злякані дерева
Принишклі пильні кущі
Подібні на гриву лева
Наїжачені, бо ж - густі.
Грім
Між собою б’ються хмари
Струм пекельний долі звали
Не скінчились старі свари
І від цього навіжені стали.
Буцім вози в футбол грали
Серед щонайширшої зали
Де за м’ячі були скали,
То поети так сказали – б.
Це страшенно грім гримить
Дикий звір і птах дрижить
І страх заколихує вмить
Бо ж так хочеться жить…
Літня пора
Сонце небо освітило
Горизонт Землі мило
Ніжні промені лило
Блакить прозору склило.
Мала пташечка співає
Тепла для себе благає,
І що буде далі не знає,
Вона не спішить, зачекає.
Вітер сьогодні проспав
День теплий настав.
Ніхто з птахів не програв
Прилетівши на став.
*
Проміння сонця золотого
Чарівне сяйво ллє
І листя клена молодого
На небі блакить в’є.
Росте пахуча м’ята,
Зеленіє любисток запашний,
А поруч трава прим’ята
І окрас чорнобривця запальний.
Маки багрянцем палають,
А дзвоники дзвонять–співають,
Хміль в’ється по плаю,
Ромашки втоми не знають.
Аромати квіти розсівають
Ніби - то по земному раю.
Пелюсточки з руж злітають,
Спішать до рути, до гаю.
Як козаче справи твої?
Як козаче справи твої?
Ліпше всіх на цій землі!
Думами в хмарах літаю,
Нічого вдома не маю,
Ніц в голові не тримаю
І хата стоїть с краю…
Литва. 2010. 11. 12.
Дума про козака
Молода дівчина козака чекала
І на синій обрій поглядала,
Поки не кохала - горя не знала,
I як квітка росла – розцвітала.
Гони коника скоріше до мене
Зима скінчилась і листя зелене
Лети, як вітер, а він і дожене.
Як мені жити, рідна моя нене?
*
Явір, явір – гілля гнеться
Серце моє птахою б’ється
І світ від радості рветься
Хміль кохання в душі в’ється.
Довго козак по світі мандруєш,
Щоб сухий гріш від пана мати.
Коли мене обнімеш і поцілуєш?
Пора додому, до рідної хати.
Подоляночка
Розгулявся гомін по діброві
Туман доли сріблом заливає.
Очі казкові й чорнії брови
Молодої дівчини, що зазиває.
Весна – Красна мило усміхнеться -
Рідкісна краса голубкою б’ється.
Подоляночка так щиро сміється,
Що товста коса хвилею в’ється.
Вийди кохана увечері в садочок
Хочу зазирнути у чудові очі,
Там я знаю затишний куточок,
Зоре моя ясна, світлої ночі.
Люба подоляночка, чим заполонила?
Яке зілля під шапку залила?
В молодій душі, що заворушила?
Полум'я кохання невже запалила?
Журба навік в мене засипає -
Моє серце соловейком співає
Усю душу коханням заливає -
Та, як сокіл, до тебе злітає.
Литва. 2020. 09. 05
Старі рецепти моєЇ бабусі чи може матусi
Коли в хаті добра господиня
Гарною трояндою цвіте -
Грошей, добра повна скриня -
Гніздечко затишне й міцне.
Зустрічає мила господарка
Соломія, Горпина чи Одарка,
Як тут гостю без подарка,
Коли вона славна, шпарка.
На столі закуска, повна чарка
Огірочки хрусту вже чекають
І не вийде в нас запарка -
Біле сало всі тут помічають.
Малосольні сміються грибочки,
Що засолені були у бочці,
Печеня із курочки - без сорочки,
І вареники пухнасті, моцні
З вишнею, черешнею і з сиром
Плавають в сметані, як пар в бані,
Шкварки так і зазирають з миром,
Пироги з начинкою в гарячому стані.
Борщ український - він простий,
Чи полтавський, львівський - смачний,
Ягідний холодець і узвар золотий,
Соложеник - яблука, вишневий, маковий.
Товстий короп гречкою набитий
Плювався зеленим укропом
І підливою смачною политий -
До кісток розбирався скоком.
Грізний сом запечений в печі
Доїдав свою зелену петрушку
І з квасолею, горошком на плечі
Тихо чекав на щуку - подружку.
Обжарена і тушкована шпундра така,
Отака індичка з чорносливом м'яка,
Печеня Житомира тушковано - золота,
Лемішки, гречаники, пампушка свята.
Чекає папушник український святковий
Із хлібом на рушнику, на маєтнім столі
Що вважається казковий, цяцьковий -
Все не з'їси, бо натреш на язиці мозолі...
Пахощі ніздрі твої виривають
Лоскоче і тягне за вуха буття
Очата не знають що вибирають
Бо каша гречана i різдвяна кутя.
- Мийте руки, йдіть до хати -
Нас не треба до цього прохати -
Смачно їсти, легко ковтати
Запашні напої і вільно стояти...
І рученята давно зняли взуття,
Чуючи: мийте руки, прошу до столу
І знесли у вир тебе почуття -
Чемність і сором ти кинув до долу.
Чатує горілочка на своїх ласунів,
На пляшці роса - піт проступає,
Від надуманої присутності чаклунів,
І урочистий обід вмить наступає...
Це старі рецепти моєї бабусі,
Що залишились закручені на вусі
Я згадав Їх на весняному лузі,
Та ще й моєЇ матусі - Марусі...
То ж: Смачного, добрі друзі!
І це не залежно в якому союзі,
Зготовлене з'їмо і в лісосмузі,
І все перевариться в нашім пузі...
Литва. 2011. 02. 24
Моя доле
Вийди в чисте поле
Зазирни в зелений гай
Усміхнися мені доле
Там на мене зачекай,
Чи до мене завітай
Гарну пісню заспівай
Про наш рідний край
Жити славне загадай.
Литва. 2011. 03. 03