Ти вже встигла навчитись нікому не довіряти...
Ти вже майже встигла зневіритись у всіх чоловіках...
Ти вже не будуешь плани на майбутнє, і не мрієшь про ньго....
Ти вже звикла, що“його” немає поряд. І кожен чоловік, кожен хлопець з яким ти починаешь стосунки,забуває про тебе після другої зустрічі. Може він не зацікавися тобою, може в ньго й на думці не було заводити з тобою відносини, а може просто робить“зарубки” на поясі, по типу скільки жінок він кинув....
А ти з надією бігла кожен раз до телефону, сподіваючись, що це він, і розчаровано кліпала очима, коли на дисплеї висвітлювалося інше ім”я...
Цілий день мучила себе, та свою подругу дурним запитанням “Чому він не дзвонить”, і навіть не хотіла почути відповідь... Бо заздалегідь знала, якою вона буде, але не хотіла визнавати цього...
Ти не хотіла визнавати, що вони не відповідають тобі взаємністю. І кожного “наступного” кавалера, сприймала як небесну ману. Підмічала кожен його жест, кожен його рух,і сама себе впевнювала, що ось! Ось він, і він тебе кохає! Бо тобі вже настільки набридло бути самотньою, що ти ладна була “кинутися” на першого зустрічного.
Подруги казали тобі, що ти ненормальна, і не розуміли, як можна бути настільки одержимою хлопцем, після другої зустрічі. Вони не розуміли, що ти хочешь бути не з ним,не конкретно з цим чоловіком, а вже просто боїшься зостатися одна, тобі вже досить самотніх ночей і сліз....
І кожного з них ти справді кохала! Можливо не справжнім, чистим, дорослим коханням.... Але любила так, як любиш мрію, і не хочешь розуміти, що ця мрія далеко, вона не здійниться... І що в ній багато недоліків... Просто любила!
А потім тобі набридло... Тобі набридло дивитися закоханими очима, а напроти зустрічати похітливий погляд “наступного”.... Набридло лягяти у ліжко, і прокручувати уголові кожен момент вашої зустрічі, щоб відмитити той погляд і жест, якийобов”язково означає, що він теж тебе любить! Цілий день дивитись на телефон,чекати його дзвінка, відсилати смс і не отримувати відповіді. “Але ж він любить! Він же так дивився на мене! Він же не міг просто так дивитись....”
Набридло! Навіщо,навіщо все це переживати, так страждати, якщо кожні “відносини” закінчуються однаково??? Дві зустрічі, погляди, цілунки, і він пропадає....Не було навіть сексу, і типове пояснення “він такий як всі інші, отримав, що треба, і пішов”, не мало сенсу... Чому так виходило, ти не знаешь, і не хочешь знати.... Просто так все вишло...
І ти змирилась.Просто змирилась з таким станом речей. І вирішила насолоджуватись тим, що виходить. Сердце вже втомилося любити... Так як втомлюються м”язи, після фізичних навантажень, починають боліти, і вже не в силі навіть трошки напрягтись.
Ти вже не закохуешься... Ти вже граєш по їх правилам, але написаним тобою. Зустрічаєшься зранку з одним, а вечером бачиш іншого... Ти задоволена життям! Ні одного вечора ти ще не провела одна. Ні з ким із хлопців в тебе нема стусунків... Але є поцілунки, є прекрасні розмови, ресторани, кіно, театри... І немаєобов”язків! Хіба це не чудово? Ти вже не дзвониш йому, не питаєшь коли ви знову зустрінетесь. Ні, він сам подзвонить, і сам заїде за тобою А не подзвонить він – є інший. Ти вже трохи не розумієшь хто ти, і навіщо це робишь....
Зустрічаєш привабливого хлопця на день народженні у подруги, заводиш з ним розмову.Цілуєшься з ним весь вечір. Він тобі подобається. Але коли він просить твій номер телефону, щось буркочеш під носа, і втікаєшь. Собі кажешь, що не хочешь стосунків, а насправді просто боїшься... Боїшься знов відчути щось схоже накохання. Бо звикла, що після цього відчуття завжди боляче. Так і живеш....
Але не вічно...