Дівчинка-Вивірка волоока з волоссячком як у горобця-розбишаки стрибає з гілки на гілку Життя. Горішками бавиться, камінцями. Пазлітками мрій гаптує щодення та пише словами і пастеллю Саґу про кам'яних чоловіків та покинутих галицькими Улісами жіночок-шпарівних-ґаздинь.
А в цей час на дивному континенті серед літа та неозор-безлюдних піщаних пляжів стоїть аероплан щойно з Парижу. Хвилі ласкавлять пісок, Пірнальник шукає для Неї потрібний лиш Їй подарунок…
Трунок сьогодні солодко-гіркий. Фарби лягають доладно на скло. Лови ілюзій скінчились давно. Ночі спокійно-солоні. Ні… Вона буде щаслива, бо Їй щастя нараяла Вивірка-Доля…