Море, а в ньому райдуга cмокче для неба солі. Соло на спілій віолі д’аморо грає сусідка по дачі…
Вгору по серпантину крутить педалі вело мученик_бранець_спорту. Крутиться день без упину…
Блюдо, а в ньому сливи - розкішні як кримська осінь. Просінь у твоїх скронях, сум - у очах-оливах. Ти ніби щойно з фрески в сад мій на мить заглянув. В ньому П’єро феску нащось собі нап’ялив на голову споловілу, в якій лиш потерть і порох від днів, що давно минули…
Заснули душа і серце, лиш Лицар усе ще іде вгору, не дивлячись зовсім під ноги...