І крісло-гойдалка під пишною вербою тепло Твоє ще зберігає…Зранку промінням чиниться огранка на плесі тихому ріки. І діаманти опускаються на днище русла щоб там їх вправили в намисто русалки, красунь полудениць посестри.
Погляньмо ж як вони свій одяг променистий в житах одягнуть щоб плечистих туди манити в спекотінь п’янку, настояну на полині та м’яті …
В Гаю Священнім перелесник в метеликів сховався рій. Ось-ось він вилетить на лови. В левади, в поле, у сади...
Пригуб настоянку болеголова і ти побачиш небіясників політ. Цей світ такий чудний, багатогранний твоє тепло до світу збереже на кріслі гойдалці під ніжною вербою...
©2007 Інґвар Олафсон