Прожити пережите все... У жито соковите, у зеленець пірнути з русалками разом...
Зомліти перед Ликом Нерукотворним, полинути над снами без тіла , без душі
над повними життям лісами до двох близнят-озер, що ціляться зіницями у небо
і бачуть зорі в полудень...
Пірнути в темні води, свободи скуштувавши, і випірнуть в життя, у галас Міста біля Моря
і пити каву з полином, і прану пряну, і знати, що скінчиться Все, і знов почнеться десь,
за Снами...