На хрустких простирадлах гіпнотичного сну мріється так яскраво, що очі сліпить терапевту!
Певно, він не знає сам чому так хороше нині. Хори відлунють голос там, де немає ні його,
ні групи...бубон вистукує "хава нагілу", там-там заганяє духи у мідний казан...
А я стукаю в двері несміло весь зашарілий та п'ятернею пробую розчесати чуприну вже всю споловілу...
Хава Наґіла! Хава Наґіла!
текст-надихач:
http://www.stihi.ru/2009/10/21/6652