Іван ФРАНКО
Третій жмуток 12
І він явивсь мені. Не як мара рогата,
З копитами й хвостом, як виснила багата
Уява давніх літ,
А як приємний пан в плащі і пелерині,
Що десь його я чув учора або нині –
Чи жид, чи єзуїт.
Спинивсь. Лиця його у пітьмі не видати.
Зареготавсь, та й ну мене в плече плескати.
«Ха-ха! Ха-ха! Ха-!
Ось повість! Куріоз! Ось диво природниче!
Пан раціоналіст, безбожник – чорта кличе!
Ще й душу напиха!
Мій панцю, адже ж ви не віруєте в Бога!
Я ще недавно чув край вашого порога –
Підслухую не раз –
Як голосили ви, так просто конфіскабль:
«Ne croyant pas au Dieu je ne croye pas au diable!»*
Що ж сталось нині з вас?
Невже я – а, pardon**, що зараз не представивсь!
Та думаю, що ви, хто я є, догадались –
Невже ж я ближчий вам
Чи можливіший вам здаюсь від Пана Бога?
Чи легша вам здалась до сатани дорога,
Аніж на небо там?
Спасибі вам за се довір"я! Розумію!
У вас бажання є, ви стратили надію,
Сказали: як біда,
То хоч до жида йди чи пак до чорта; що там,
Що стільки літ його мішали ви з болотом
Кричали: чорт – луда!
Ось бачите, куди веде неосторожність!
Ускочили в таке, що хоч вдаряйсь в побожність
Або до чорта в путь!
Та ще й з душею! Ах! Даруйте за нечемність!
Сміяться мушу знов. Пекельна се приємність
Від вас про душу чуть.
Сто тисяч літ горіть готові? Ха-ха! Друже!
Се спорий шмат часу! А ще недавно дуже
Чи не казали ви:
«Душа – то нервів рух»? Значить, загинуть нерви.
То і душі капут! То як же се тепер ви
Згубили з голови?
І що ж, скажіть мені, оферта ваша варта?
Се ж в газардовій грі фіктивна, кепська карта.
Чи чесно се, скажіть?
Вам хочесь те і те… конкретне, а мені ви
Даєте пшик. Се стид! Не думав, що такі ви,
І з чортом так не слід!
А втім, голубчику, оферта ваша пізна!
Та ваша душенька – се кОршма та заїзна, -
Давно в ній наш нічліг.
Чи я дурний, у вас добро те купувати,
Що й без куповання швиденько буду мати
Без клопотів усіх!
І знайте ще одно. Ота, що так за нею
Ви побиваєтесь і мучитесь душею,
Є наша теж якраз.
Спішіться ж, паночку, до пекла, як до балю!
Там власноручно сам віддам вам вашу кралю.
Au revoir*** у нас!»
Ще раз зареготавсь і по плечі легенько
Мене він поклепав та й геть пішов швиденько,
Мов пильне діло мав.
А я стояв, мов стовп, лице моє горіло,
Стид душу жер; замість добуть, на що кортіло,
Я ще від чорта облизня спіймав!
*Не вірячи в Бога, я не вірю в чорта! (франц.)
**Пробачте (франц.)
***До побачення (франц.)