ВИКРЕСЛИ МЕНЕ ІЗ ПАМ’ЯТІ СВОЄЇ...
Викресли мене
із пам’яті своєї,
Я – не остання
зупинка твоя.
Ти швидко розлюбиш
і не буде тієї
весни у душі
і мінорного «ля»
восени
зорепади летіли
під ноги, як листя, –
під листям осіннім
вже плаче земля
Ночі мої
переорані білим
білим і синім,
синім і білим
безсонням
і болем: я – не остання
зупинка твоя…
викресли мене
із пам’яті своєї
17.11.2010