Так легко втратити надію...
Так легко вразити словами,
замордувати світлу мрію,
знущатися над почуттями...
Лиш горе робить нас сильніше,
лиш радість розправляє крила,
та серце б’ється все гучніше,
коли його любов згубила.
Хіба душа радіє з того,
що почуття в тобі розкуті?!
Хіба пізнаєш ти нового,
коли старі пісні забуті?!
Чи розіб’ється в друзки втома,
коли тобі зігріють тіло?!
Чи омертвить тебе відмова,
або каната шмат і мило...
Ти нехтуєш пророцтвом Неба,
затьмарюєш себе красою.
Тобі нічого більш не треба -
твій дух просочений нудьгою.
Чи змінить натовп твої мрії?!
Чи здатен ти змінити долю?!
Та чи поверне хтось надії,
які ти випустив на волю?!...