Затуманені мої мрії, мої відчуття.
За туманами я шукала легшого життя.
За дорогами я незчулась як впала одна.
За тривогами не розгледіла у пітьмі дорогого вікна.
Впала долу й плакала, наче втрачала життя.
Голосила на весь світ, шукаючи в тобі чуття.
І не втрималась, не додержала слова свого.
І втекла, щоб не бачить тебе одного.
Моє серденько! Моя лялечка! Де ж ти сховане?
Чом без тебе я? Чом сама собі стала ворогом?
Закрутилося, закричало щось у моїй душі.
Де ж ти, доленько? Чом вертаєш лише у мої вірші?