25 .02.1918 рокуМикола Салогуб третій місяць повертався із революційного Петрограда до свого рідного хутора Лебедів Буринського повіту.Що, йому та революція, може комусь вона рідна мати, комусь прекра
сна жінка, або жорстока цинічна любовниця, яка знищила старий порядок, а новий дає кожному на вибір, по всій землі моря комунізму, без родового але безкласового людства і веде вгору по трупах, іще теплих і не зовсім мертвих, ворогів революції навіщо йому розрушувати весь мир насильства, та строїти новий. Але Миколі набридло слухати, що революція, організовані квадрати мурах воїнів термітів, які несуть справедливий терор. Слухати її чарающу музику, часто визиваючу тремтіння колін , дивитися на чотирьохгранний багнет трьохлінійки ,що ударом виганяе прокляття Каїна та Авеля.
ІІ
У них біля левади 12 тополь, які посадив прадід Оверко і про них батько сказали 7 років тому, будуть Миколо тобі на нову хату ,як захочеш оженитися.Оженитися, від цієї думки щось пекуче, як каєнський перець, який мружачись, як кіт маленькими кусочками відкусував кореєць Ва-нду ,лежачи поряд на городі під пострілами пройдисвітів генерала Шкуро. Оженитися - піднялося досонячного сплетіння,пройшлося до кряжів піднялося по боках , погупало паровим молотом до серця, задаючи новий ритм ,підійшло до лодоней молнією зєднало з висками, розєднало стрілочником рельси губ.Оженитись -це щось вистрелило кадром діафільма білолицею панянкою Воронцовою ,у якої їх 8 солдатів розмістили на два тижні і байдуже що вдова штабс-капітана, але ставилася до солдатів з безвідмовною добротою. Радістю вогнеспинного китайського дракона заіскрилися 16 очей, коли мадам Воронцова зайшла побажати їм доброї ночи.Збудженно радісно заричав, вигнувши вогняний хребет рудий звір,, а із відкритої кватирки безперервним потоком линув хміль розтанувшого снігу.Спина тримаєтся під кутом 15 градусів, сильно роздуті перепускними трубами на дамбі ніздрі , закружив голови весняний угар. І Салогуб захмелів від нахально вірвавшогося вологого, як губи мадам Воронцовой дихання, близької весни і звірячої радості 8 чоловіків.Розперали груди великі набухші радістю, як березові бруньки, вогненні клуби слів . Розсипалися сонячними каплями дощу, искрами по рябій шкурі звіра, іскорки тріщали, підпалювали шерсть, забігали колючими красними жовтими синіми та смарагдовими вогнями..-Товариші революція !-братерство всіх трудящих !У океані вогню промайнула коричнева, обвугливша тінь повішеного чекістами штабс-капітана Воронцова і сгоріла щезла і мадам в Воронцова пяна впала біля Швеця. І радостю могучою хмільною радістю життя спяніли вісім солдатів окремого взводу обслуги революції ...
-Революція братство трудящих !
Попрощалися вранці під хропіння мадам Воронцовой і розійшлися, змучені з мокротою за шиворотами, з мокрими червоними руками та щоками .
-- Революція -- братство трудящихся !...