“Юридична консультація”
Що потрібно знати роботодавцю
про жінку – працівника.
Прийняття на роботу
Згідно зі ст.17 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків і жінок від 08.09.05р. № 2866 жінки та чоловіки рівні в правах і можливостях з працевлаштування, просування по службі.
Згідно зі ст. 22 Кодексу законів про працю України (КЗпП) забороняється необгрунтована відмова в прийнятті на роботу. Тобто, роботодавець не має права не прийняти людину на роботу тільки за статевою ознакою. Жінка має повне право оскаржити відмову в укладанні трудового договору безпосередньо в суді. При цьому вона може подати позов про відшкодування моральної шкоди, тому що дискримінація у сфері трудових відносин заборонена нормами чинного законодавства.
Специфічні умови праці для жінок.
Відповідно до ст.17 Закону № 2866 крім забезпечення рівних прав чоловіків і жінок при працевлаштуванні роботодавець також зобов’язаний створювати умови праці, які б дозволяли жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівних. Однак у законодавчих актах також, врахований фізіологічні відмінності чоловіків і жінок. Так, у ст.174 КЗпП перераховані роботи, на яких забороняється використання жіночої праці. Зокрема, забороняється застосування праці жінок на важких роботах, а також на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах. Забороняється також, залучати жінок до піднімання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких робіт, а також граничні норми піднімання і переміщення речей жінками передбачено наказами Мінздраву від 29.12.93р. № 256, від 10.12.93р. № 241.
Статтею 175 КЗпП забороняється залучення жінок до робіт у нічний час. Винятки – ті галузі народного господарства, де це обгрунтовано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.
Праця жінок – матерів.
Згідно зі ст.176 КЗпП не допускається залучення вагітних жінок і жінок, які мають дітей у віці до 3-х років до праці в нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні. Також таких жінок забороняється відправляти у відрядження.
Забороняється звільнення вагітних жінок або з дитиною у віці до 3-х років, самотніх матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи підприємства.
Для вагітних жінок, якщо того вимагає медичний висновок, знижуються норми виробітку, норми обслуговування, або ж вона переводиться на більш легку роботу, що виключає вплив несприятливих виробничих факторів. Якщо зарплата на новому місці роботи нижче попередньої, то зберігається середній заробіток з попередньої роботи. Якщо заробіток вагітної жінки на більш легкій роботі вище, ніж той, що вона одержувала до переведення, то їй виплачується фактичний заробіток.
Відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами.
Законодавство забезпечує жінкам оплачувану відпустку в зв’язку з вагітністю та пологами. Починається вона за 70 календарних днів до пологів і закінчується через 56 календарних днів після пологів. Якщо на світ з’явилися двоє і більше дітей або ж у випадку ускладнення пологів, то після пологів дається 70 календарних днів.
Відпустка для догляду за дитиною.
Після закінчення відпустки з вагітності жінці надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цей період оплачується відповідно до законодавчих норм, а його тривалість зараховується до виробничого стажу жінки. Поки вона перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, за жінкою зберігається колишнє місце роботи. Вона має право повернутися на роботу в будь-який час. Якщо виробнича необхідність змушує роботодавця взяти на ії місце нового працівника на період ії відсутності, то його звільняють згідно з п.6 ст.40 КЗпП.
Якщо обставини змушують жінку, яка має немовля, вийти на роботу, то вона має право на додаткові перерви в роботі для годування доти, дитині не виповниться півтора року. Оплачуються такі перерви виходячи із середнього заробітку як за відпрацьований час.