Один із них
(Північноамериканський мотив)
(білий вірш)
коли стихнуть звуки
божевільного світу
коли згасне світло
мені чужого міста
роздую багаття
і сотворю молитву
в надії згадати
і віднайти
мені здається
я мабуть щось забув
мені здається
може вже сьогодні
ще зовсім трохи
і либонь згадаю
те що не сіяв
бо ніколи і не мав
мені здається
раптом пригадаю
те що не міг
нічого і забути
бо і ніколи
те не міг би знати
але мабуть би
мав би знати то завжди
і коли вкотре
так і не згадаю
і знову упаду
в глибоке забуття
прийдуть по сліду
дивовижні лики
примари мого
прадавнього сну
різьблені лиця
в бойових розкрасах
уважно вдивляючись
мені в очі
тисячі раз
міняючи маски
почнуть зі мною
німотну розмову
вони не втомляться
творити дивний танок
міняючи подобу
у клубах святого диму
щоби допомогти знайти
те що ніколи
не міг згубити
бо ніколи і не мав
вони беззвучно
будуть шепотіти
забутими нині словами
в надії розбурхати
приспану пам’ять
пам’ять про те
що не відав ніколи
а отже й не міг пам’ятати
і навіть якщо
й ця ніч безсонна
вкотре здарує
лиш дикую втому
надія не зникне
про вранішній спокій
вони прийдуть
за мною знову
* * *
не лишусь сам на сам
вони мене не кинуть
хоч барабанів голос
на сьогодні стих
допоки не згадаю
не полишать
бо я один із них
травень 2000
**********************************************
= IthaNchaN Isnala =
в „миру” В. Василюк