Падолистове

      Артурові Сіренку

у цьому падолисті зникає час:
німіють ноги, очі, кисті...
життя минає,
нас
вже зачекалися на березі пустому,
зникому тінь вже проводжають
інші тіні в сутіні
часу-простору-любові...