Ми живемо у пеклі. Ми живемо у світі повному кольорів та звуків, прекрасному і неповторному, як досконалий витвір мистецтва. В той же час відносини між людьми створюють умови для безкінечних невимовних страждань, як фізичних, так і моральних, душевного, духовного планів, коли переживають загибель краси, як власну смерть.
Людина не може вирватися із власних пут, обов’язків, морально-етичних норм. Той, що вибивається із життєвої обойми доль (по типу предки-нащадки, благодійники та ті, що потребують благодіянь, кати та жертви і т.д.) повинен мати власний потенціал духовного руху зростання або знищення, щоб не бути втягнутим в орбіту інших, найчастіше примітивніших та вторинних життєвих сукупностей.
Тоді, якщо говорити про пекло, як страждання внаслідок відсутності волі та вільного вибору, муки неможливості реалізації того, що є в людині, змаління, зубожіння іноді до повного маразму під старість, то декілька кіл чистилища ми точно проходимо вже тут.
Замість того, щоб творити, любити, нехай навіть страждаючи, люди виконують нудну щоденну повинність, або ще гірше, вбивають одне одного на війні, внаслідок обов’язків, які вони не в силах переступити. Смерть героїв вивищує їх до іншого, вищого в наших очах. Але більшість смертей у кровопролитних битвах та бійнях безглузді та дурні своєю безцільністю, відсутністю сенсу.
Отже, щоб вирватися із цього пекла, треба залишити служіння кругообігу світових ментальних течій, вибратися із океану ілюзій на берег істинного світосприйняття.
Щоб дійсно покинути цей світ, потрібно стати великим, більшим за нього, пробити дірку до ще страшнішого пекла, або здійнятися до світла.
А що ж тоді залишається більшості тих, що зостаються? Тихе животіння, споживання їжі та насолод, спання в сірих сновидіннях?
Саме тому ми так намагаємося зберегти любов, нехай зраджену, нехай недосконалу, але єдину істинну рушійну силу, що може вирвати людину із смертельного конвеєра, роблячи його великим без війни та світових катаклізмів.
Саме для цього диваки сміються над нами, залишаючи в пошуках кохання всілякі матеріальні, кар’єрні, суспільно-станові надбання та умовності.
Може бути, що найбільше героїв у наш час можна зустріти в божевільнях.
Отже, пекло в цьому світі має тільки два шляхи подолання: переборення духу та віднайдення любові. На жаль, для здійснення хоч би однієї з умов одного життя може бути замало.