Табун
Пригоду юності далекої
згадав,
Як в табуні, з коня,
як звір підстрелений упав,
Згорнувсь в мізерну кульку,
і чекав,
Коли копитом,
на кінці життя,
Печатку
ляпне
смерть.
* * *
Розбились в щент,
Пусті бажання
і смішні жалі.
Я прихиливсь
до Матінки-Землі,
І мріяв лиш, побачити,
як вітер,
Колише і голубить
на Рівнинах квіти,
І як росте
під дощиком трава,
І ще почути,
як співає рання птаха,
І ще ...
багато ще чого,
з того,
Що має сенс буття.
Подумалось –
проґавив,
от невдаха.
* * *
Табун над головою
смерчем прошумів,
Підмів хвостами небо
й далі полетів.
Не зачепив,
а чи, можливо,
і не захотів.
Відтоді, маю шанс ще
зрозуміти,
Як в цьому світі
треба
далі
жити.
березень 2005
*************************
IthaNchaN Isnala
в „миру” В.Василюк