Чечени. -укр. -

Владимир Василюк
«URBAN NATURE»

Чечени

Коли я в свій час розповідав цю історію орнітологам-професіоналам, з мене глузували. Я б також не повірив. Фактів ніяких - навіть поганеньких фотографій немає. Чому не пофотографував те, про що розповім? Сам не знаю.

Правда вони сміялися і тоді, коли я розповідав їм про зустрічі на глухих лісових болотах Чернігівського Полісся з Чорним Лелекою. З лелекою якось минулося. Через кілька років той район закрили для вирубок і всякої господарської діяльності, бо єгер знайшов в гущавині гніздо. А пізніше чорні красені навіть літали до сіл на луки і мирно ловили жаб разом зі своїми білими побратимами. Насмішки минулись, а інформація про наявність червонокнижного птаха в данному регіоні була внесена в Державний кадастр тваринного світу.

Ближче до суті. Сталась ця історія в часи першої чеченської війни на Кавказі. До мене, як до орнітолога–любителя, прийшла делегація. В районі комплексу озер річки Стугна багато старих дуплистих верб. Дупла традиційно зайняті колонією Шпаків. Зараз там твориться щось неймовірне. Якісь прибульці їх звідти нахабно виселяють. Кругом бійки, в повітрі літає вищипане пір’я. Загарбники явно сильніші. Народу цікаво. Вони ніколи не бачили таких птахів, то ж і прийшли за консультацією.

Що люди не знають природу рідного краю, мені не дивно. У моїй орнітологічній практиці було багато всяких кумедних ситуацій, але ця розповідь мене зацікавила. Вислухавши опис пернатих завойовників, я нічого схожого в фауні України не зміг згадати. Чи може сам ще дилетант? Зібрався і пішов у вказаний район.

Все було так, як мені і розповідали. Викинуті з гнізд Шпаки, ще намагаючись криками довести своє право власності на житло, та, схоже, марно. Коли ж я побачив тих, хто їх звідти виселив, то не повірив своїм очам. Я їх, як не соромно, не знав. Перше, що майнуло в голові, – «чеченці». Чорні, з червоними гострими носами, різкі рухи, впевненість в собі і своїх силах. Колишніх власників природних квартир, якщо ті їм не заважали, вони вже не помічали, бо були зайняти капітальним ремонтом. Хто вони? Звідки?
Перевернувши вдома довідники, я їх знайшов: Клушиця, родина Воронових,  трохи більше Галки, район розповсюдження Кавказ, гніздяться в скелях.

Гіпотеза, яка стала мені відповіддю на свої ж запитання, здається вірною. Дійсно - «чеченці». Вони таки схожі долею з тим народом. Війна! Ось причина цього маленького природнього катаклізму. Війна, яка принесла горе не тільки людям, а і для навколишньої флори і фауни, що не мають ніякого відношення до людських справ і всіляких розбірок. Мабуть, вона зігнала схожих по кольоровій гаммі з вище згаданним Чорним Лелекою, чорних, червонодзьобих птахів з району гніздування в самий час парування і погнала по світах у пошуках кращої долі, прибивши до спокійних, затишних куточків річки Стугни в Україні. А так як місце вже давно зайняте, - знову війна. Зло рушить усталену гармонію в природі і породжує нові конфлікти.

Війна рідко кого робить кращим.

Я не звинувачую птахів. Вони виконували свою місію і обов’язок по відтворенню свого виду згідно виникаючих обставин. Винна людина, що кидає камінець зі скелі, не думаючи або не бажаючи думати про каменепад, що прийде в долину. Вплив такої поведінки по відношенню до природи і її наслідки має принести такі ж або й страшніші результати і в людському середовищі. Чому суспільство цього не розуміє? Мабуть, той, хто перший натискає на курок, поняття не має ні про каменепади, ні про Клушиць.

Герої моєї розповіді встигли вчасно відгніздитись, нормально вигодували крикливих пташенят і різко зникли. Куди? Додому у рідні гори, чи далі по світу?.. У нас вони більше не з’являлись. Нехай їм пощастить знайти своє місце у цьому неспокійному світі.
Розповів, як було, а мені не вірять.

Нехай.




Клушиця (Pyrrhocorax pyrrhocorax) - фото з інтернету