Идет старушка тихо по дороге.
Как вечно. Как недавно. Как давно.
Остановилась. Ноют, ломят ноги.
Здоровье было, где теперь оно?
И вновь идет ... Теряясь за деревьями...
Рассвет снежком тропу припорошил.
Куда идешь? Напрасно жду, наверное.
Горит фонарь, никто не погасил.
Моя бабуля, старшая мне мама!
Оставь хоть образ, тень, хотя бы след!
Какими я скажу тебе словами,
Что ты во мне не сможешь отболеть!
Ведь без тебя травиночка не всходит,
Не наберутся юные ума.
Куда идешь? Твоя наливка бродит,
И ждут на полках узелки семян.
Ну, космос, ну, компьютер, нуклеины.
А твои сказки, а цветы в садах,
И так по крошке, крошке Украина -
Идет с тобою, Боже мой, куда?
Хоть оглянись! Побудь еще немножко!
Есть время у тебя, пусть поздно, только все ж -
Вернись домой с заснеженной дорожки.
Вот наш порог, его ты узнаешь?
Ты не заходишь. Говорят, почила.
Тогда был май, ну а теперь зима.
Зашла бы ты, от слез меня умыла
А то ушла, и я теперь сама ...
Идет старушка, имени не знаю,
Не знаю - кто, куда, откуда, чья.
Смотрю в окно, смотрю, не отрываясь,
Лишь только б думать, что она моя.
Ліна Костенко
Старесенька іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно. Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здров'я, де тепер воно?
І знов іде... Зникає за деревами...
Світанок стежку снігом притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе. Даремно.
Горить ліхтар, ніхто не погасив.
Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
що ти в мені повік не одболиш!
Земля без тебе ні стебла не вродить,
і молоді ума не добіжать.
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка бродить,
і насіння у вузликах лежать.
Ну, космос, ну, комп'ютер, нуклеїни.
А ті казки, те слово, ті сади,
і так по крихті, крихті Україна -
іде з тобою, Боже мій, куди?!
Хоч озирнись! Побудь іще хоч трішки!
Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.
Зверни додому з білої доріжки.
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?
Ти не заходиш. Кажуть, що ти вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози мені втерла.
А то пішла, й нема тебе, й нема...
Старесенька, іде чиясь бабуся,
і навіть хтозна, як її ім'я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
щоб думати, що, може, то моя