... а коли тобі пощастить, і ранкова веремія (розбудити малих-нагодувати малих-одягти-виперти за двері) мине безболісно, і навіть весело, а потім знову пощастить - і ти першою вскочиш у порожнісіньку маршрутку, і гепнешся біля вікна, і швиденько-швиденько одягнеш навушники - приготуйся - зараз почнеться....
почнеться бабине літо, найніжніша пора - білі мережані рукавички на зелених руках ранкової трави...
вмикаєш у навушниках акордеон.
раз, два, три....
почали!
а потім їдеш на роботу - містом ранковим - вулички знайомі до найменшої зморщечки, бруківка покоцана - стриб-стриб - автобус, як великий жовтий заєць, підстрибує вайлувато, і ти підстрибуєш у його животі, і люди всі - підстрибують, і музика у твоїх вухах підстрибує, і дерева обіруч підстрибують - аж раптом - ах! - видихаєш усім тілом - туман.
озеро, вкрите цупкою завісою Н_і_ч_о_г_о. Рибалки, що закинули свої довірливі вудки у Н_і_щ_о: ловися, рибка, велика й маленька.
Велосипедистка у червоному береті, що накручує на педалі свої дні жалючі та ночі жалкі - їде краєчкою берега; рубцем Кесарського розтину - тут іще ти, смішлива, а там уже - немовля залюляне; мчить на своєму ровері легковажному осіннім приконеччям, межею туманною...
...а ти лише дивишся, ти, серце, нині - лише глядач - вдячний глядач, усміхнений глядач, щасливий глядач.
- бачиш, білий пес дрімає поміж іржавого листя?
- гав!
- бачиш, сива качка сідає на сиву воду?
- плюсь!
- бачиш, дідусь замітає на купу листя мертве?
- кахи-кахи...
...і кахельки щастя - (акордеон_заєць_рибалка_дівчина_пес_качка_дідусь) - дбайливо ховаєш у торбу - бо зима довга, бо кахлі теплі, бо так.
і зістрибуєш - приїхали!
і ...теплого тобі дня, серце!