Личко змарнiло, мов листя осiннє,
Туга посiяла в серцi насiння,
Вбоге життя, мов рiлля без дощу -
Нiби й пiшов, та зненацька й ущух...
Сонечко в хмарах, згустилась iмла.
Зимне повiтря студить слова -
Не долiтають, змерзаються в лiд,
Падають долi - невдалий полiт...
Серце, не плач, це мара лиш осiння!
Викинь отруйнеє теє насiння.
Хай-бо, на битiм шляху проросте,
А у тобi - лиш кохання цвiте!
ФОТО: http://fotki.yandex.ru/users/syegor/view/294793/?page=0