Для А.О.
Життя воно - кругле, звісно, але не завжди кути гладенькі. То котиться воно тихенько по жолобу, а потім, ба-бах! Віраж!!!
Але, заспокойся, для двічі рожденних свої в нім правила є. І міраж умовностей відступає за ріг і сиплеться мов листя з верби після перших морозів...
І шерхне вода біля берега. І став завмирає, занурюється в глиб себе...Бере на зиму спогади про літо, коли нашим тілам не стачило часу боліти, а душі літали серед світанкових зір...