Іван ФРАНКО
Третій жмуток 7
Не можу жить, не можу згинуть,
Нести не можу ні покинуть
Проклятий сей життя тягар!
Ходжу самотній між юрбою
І сам погорджую собою...
Ох, коб останній впав удар!
Не жаль мені життя ні світа,
Не жаль, що марно кращі літа
У горі й праці протекли.
Пропало все! Та що ж? Пропало!
А що ж передо мною стало?
Безодня, повна тьми і мли.
Зневіривсь я в ті ярма й шлИї,
Що тягну, мов той віл на шиї,
Отеє вже більш як двадцять літ -
Зовсім як хлопчик той, сарака,
Прутком по бистрій хвилі швяка, -
Чи з того є на хвилях слід?
Даремно биться, працювати,
І сподіваться і бажати!
Пропала сила вся моя.
Лиш чорних мар гуляє зграя
І резиґнація безкрая
Засіла в серці, як змія.