Та що там залишиться?Скибочка хліба та кухлик води...А ще на троянді роса і запах її на твоєму волоссі. Та поля незораний лан. Та неба шматочок, що зорить горище крізь кулик розірваний вітром у стрісі старій... Там - прядка, там - вулик, там - ночви та пахощі пилу старезних світів.
А ще у куточечку квочка тихенько-тихенько сидить. Це згодом її жовто-чорні байстрята
здійматимуть ґвалт у глухій кропиві, а зараз в товстій шраралупі, у пір'ї, у ваті вони зберігають таїну яйця...
То що ж НАМ залишиться там, за рікою, звідкіль лише сни час від часу приносить?
Сидить це питання як прищик на носі...Ти відповідь знаєш, Небого?